Артроз: симптоми, причини, стадії, діагностика та лікування

Що таке артроз і як він розвивається

Артроз, або остеоартроз, — це хронічне захворювання суглоба, за якого поступово змінюються хрящова тканина, кісткові структури та інші тканини, що забезпечують його нормальну роботу. Тому говорити про артроз лише як про «зношування хряща» занадто спрощено. Патологічний процес може охоплювати весь суглоб і тканини навколо нього.

Найчастіше уражаються колінні та кульшові суглоби, кисті й хребет, але зміни можуть виникати і в інших ділянках. Захворювання не є неминучим наслідком старіння: його розвитку можуть сприяти травми, надмірне або повторюване навантаження, надлишкова маса тіла, спадкові чинники та деякі інші захворювання.

Здоровий суглоб забезпечує плавне ковзання кісткових поверхонь і дозволяє виконувати рухи без значного тертя. При патологічних змінах хрящ поступово втрачає свої властивості, кістка під ним може перебудовуватися, а навколишні тканини також залучаються до процесу. У результаті виникають біль, скутість та обмеження рухів.

Симптоми зазвичай розвиваються поступово. Спочатку дискомфорт може з'являтися переважно після фізичного навантаження, а згодом приєднуються скутість, набряк, хрускіт та зменшення обсягу рухів. При виражених змінах неприємні відчуття іноді виникають навіть у стані спокою.

Перебіг залежить від ураженої ділянки та індивідуальних факторів. Артроз коліна може проявлятися інакше, ніж зміни кульшового суглоба або кистей. Так само вираженість структурних змін не завжди прямо відповідає інтенсивності симптомів.

Швидкість прогресування також різниться. У частини людей зміни залишаються відносно стабільними протягом тривалого часу, тоді як після серйозної травми або значного перевантаження проблеми можуть виникнути швидше.

Наявність дегенеративних змін не означає неминучої швидкої втрати функції суглоба. Тактика залежить від симптомів, фізичної функції та структурного стану, а правильно підібране лікування допомагає контролювати прояви захворювання.

Основні причини та фактори ризику артрозу

Єдиної причини болю у суглобах зазвичай немає. Захворювання формується під впливом кількох факторів, які можуть діяти одночасно.

До основних факторів ризику належать:

• попередні травми суглобів, переломи, пошкодження зв'язок або повторні мікротравми;
• тривале або надмірне навантаження під час роботи, спорту чи іншої фізичної активності;
• надлишкова маса тіла, особливо при ураженні колінних і кульшових суглобів;
• вік та пов'язані з ним зміни суглобових тканин;
• спадкова схильність і деякі особливості будови суглобів;
• інші захворювання суглобів, зокрема запальні процеси або подагра;
• окремі метаболічні захворювання.

Наявність одного фактора ризику ще не означає, що патологія обов'язково розвинеться. Наприклад, надлишкова вага підвищує навантаження на нижні кінцівки, але не є єдиною причиною захворювання. Водночас після серйозного пошкодження суглоба дегенеративні зміни можуть виникнути навіть у відносно молодому віці.

Окремо важливо розрізняти артроз та інші захворювання, які можуть призводити до руйнування суглоба. Наприклад, остеонекроз, або асептичний некроз кістки, має інший механізм розвитку, хоча його наслідком також може стати тяжке ураження суглоба.

Надлишкова маса тіла не є єдиною причиною проблем із суглобами. Однак її зниження може зменшити механічне навантаження та полегшити симптоми, особливо при ураженні колін і кульшових суглобів.

Симптоми артрозу: як проявляється захворювання

Прояви зазвичай наростають поступово, а їх характер залежить від локалізації та вираженості структурних змін.

Найчастіше виникають:

1. Біль у суглобі — спочатку переважно під час або після навантаження, а згодом може з'являтися частіше.
2. Скутість після відпочинку — виникає після сну або тривалого перебування без руху та зазвичай поступово зменшується після початку активності.
3. Обмеження рухів — стає складніше повністю зігнути або розігнути кінцівку чи виконувати певні звичні дії.
4. Набряк і припухлість — можуть виникати навколо ураженої ділянки, особливо після навантаження.
5. Хрускіт або клацання — можуть бути пов'язані зі структурними змінами. Сам по собі хрускіт не обов'язково свідчить про захворювання.
6. Відчуття нестабільності або слабкості — частіше виникає при виражених змінах і може бути пов'язане не лише із самим суглобом, а й зі станом навколишніх м'язів.

На ранніх етапах дискомфорт частіше пов'язаний із навантаженням. Надалі він може виникати під час звичайної активності, а при тяжкому ураженні — турбувати навіть у спокої.

Скутість після відпочинку зазвичай є нетривалою. Тривала ранкова скутість із вираженим набряком більше характерна для деяких запальних захворювань, тому за такої картини необхідно уточнювати діагноз.

Локалізація також має значення. При ураженні коліна симптоми можуть посилюватися під час ходьби, присідання або підйому сходами. При проблемах із кульшовим суглобом дискомфорт нерідко відчувається в паху, стегні або сідниці та може поширюватися до коліна. При ураженні кистей виникають труднощі з хватом і дрібними рухами.

Інтенсивність симптомів не завжди відповідає вираженості змін на знімках. Тому діагноз не встановлюють лише за силою болю або наявністю хрускоту.

Які суглоби найчастіше уражає артроз

Найчастіше патологічний процес розвивається в колінних і кульшових суглобах, кистях та хребті. Особливості проявів залежать від конкретної локалізації.

• Артроз колінного суглоба — дискомфорт зазвичай локалізується в ділянці коліна та посилюється під час ходьби, підйому або спуску сходами, присідання.
• Артроз кульшового суглоба (тазостегнового суглоба) — неприємні відчуття можуть виникати в паху, стегні або сідниці та поширюватися до коліна. Стає складніше ходити, нахилятися, взуватися.
• Артроз кистей і пальців — може ускладнювати захоплення предметів, виконання дрібної роботи та інших рухів пальцями. При прогресуванні можуть змінюватися контури суглобів.
• Артроз плечового суглоба — проявляється переважно під час підняття або відведення руки, одягання та роботи над головою.
• Артроз гомілковостопного суглоба — нерідко пов'язаний із попередніми травмами та може спричиняти проблеми під час ходьби або тривалого стояння.
• Артроз хребта — може супроводжуватися болем і скутістю в шиї або спині. При залученні нервових структур можливі додаткові неврологічні прояви.

Локалізація допомагає припустити джерело симптомів, але не завжди дозволяє встановити причину лише за відчуттями. Наприклад, при ураженні кульшового суглоба біль може поширюватися до коліна.

Біль у певній ділянці не завжди означає ураження саме цього суглоба. Схожі прояви можуть виникати при травмах, запаленні, проблемах із сухожиллями або нервами.

Стадії артрозу: що означає 1, 2, 3 та 4 ступінь

Ступінь показує, наскільки виражені структурні зміни. У різних класифікаціях використовують різну кількість градацій, тому поняття «1–4 ступінь» не є єдиною універсальною системою.

Важливо не сприймати цифру як самостійну характеристику тяжкості стану. Рішення про лікування приймають з урахуванням не лише зображення, а й того, наскільки симптоми впливають на повсякденне життя.

При вираженому погіршенні не потрібно чекати формального переходу на наступний ступінь. Якщо звичайні методи перестають допомагати, необхідно повторно оцінити стан суглоба.

Як діагностують артроз

Діагностика починається з розмови та огляду. Лікар уточнює характер симптомів, їх тривалість, зв'язок із навантаженням, наявність ранкової скутості, набряку, попередніх травм та інших захворювань. Також оцінюють ходу, обсяг рухів і стан навколишніх тканин.

У типових випадках діагноз можна встановити клінічно, а візуалізація потрібна не завжди. Якщо необхідно оцінити структурні зміни або виключити іншу патологію, найчастіше застосовують рентгенографію. На знімках можуть бути помітні звуження суглобової щілини, кісткові розростання та інші характерні зміни.

УЗД допомагає оцінити м'які тканини та наявність рідини в ділянці суглоба. МРТ дає більш детальне зображення хряща, кісток, зв'язок, сухожиль та інших структур і потрібна переважно тоді, коли результати рентгенографії не пояснюють симптоми або необхідно уточнити іншу патологію.

Аналізи крові не підтверджують це захворювання безпосередньо. Їх можуть призначати для виключення інших причин болю, зокрема запальних або метаболічних захворювань.

Якщо прояви не відповідають типовій картині, лікар може шукати іншу причину. При підозрі на остеонекроз головки стегнової кістки чи інших участків, травматичне пошкодження або іншу патологію можуть знадобитися додаткові методи візуалізації.

Лікування артрозу: що допомагає контролювати симптоми

Тактика залежить від локалізації, вираженості проявів, супутніх захворювань та впливу проблеми на повсякденне життя. Зазвичай поєднують немедикаментозні та медикаментозні методи. Основою є індивідуально підібрані вправи, а при надлишковій масі тіла — її поступове зниження.

1. Фізичні вправи та лікувальна фізкультура

Регулярні вправи допомагають підтримувати силу м'язів, рухливість і фізичну функцію. Програма може включати зміцнення м'язів, вправи на рухливість та аеробне навантаження. Її підбирають відповідно до стану людини, а інтенсивність збільшують поступово.

На початку занять дискомфорт може тимчасово посилитися, але це не означає, що від руху потрібно повністю відмовлятися. При значному болю або вираженому обмеженні рухів доцільно отримати рекомендації лікаря чи фізичного терапевта.

2. Контроль маси тіла

При надлишковій масі тіла її поступове зниження може зменшувати навантаження на колінні та кульшові суглоби, а також покращувати фізичну функцію та якість життя. NICE зазначає, що корисним може бути будь-яке зниження маси тіла, а більший результат часто дає більший ефект.

Необхідності в суворих дієтах немає. Раціональні зміни харчування краще поєднувати з фізичною активністю, яка відповідає стану людини.

3. Корекція навантаження

Важливо уникати як постійного перевантаження, так і тривалої нерухомості. Якщо певний рух регулярно посилює симптоми, його можна тимчасово обмежити або змінити спосіб виконання. Побутові та професійні навантаження бажано розподіляти так, щоб не створювати тривалого надмірного тиску на уражену ділянку.

4. Місцеві препарати

При болю, особливо в колінному суглобі, можуть застосовуватися місцеві нестероїдні протизапальні препарати. Серед діючих речовин є диклофенак, ібупрофен, кетопрофен та інші НПЗП.

Місцеві засоби можуть тимчасово зменшувати симптоми, але не відновлюють пошкоджені структури. Їх застосовують відповідно до інструкції та з урахуванням інших ліків і стану здоров'я. NICE рекомендує місцеві НПЗП при ураженні коліна та допускає їх застосування при інших локалізаціях.

5. Знеболювальні та протизапальні препарати

Якщо місцевого лікування недостатньо, лікар може призначити системні НПЗП, зокрема ібупрофен, напроксен, диклофенак, мелоксикам або еторикоксиб. Вибір залежить від віку, супутніх захворювань, ризику ускладнень та інших препаратів.

Такі засоби рекомендують застосовувати в найменшій ефективній дозі протягом якомога коротшого періоду. При системному прийомі враховують ризики для шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки та серцево-судинної системи; за необхідності лікар може призначити гастропротектор.

У деяких ситуаціях використовують внутрішньом'язові ін'єкції НПЗП. Однак спосіб введення не робить препарат автоматично безпечнішим за таблетки, тому тривале самостійне використання таких уколів неприпустиме.

Якщо біль має печіння, поколювання, оніміння або простріли, необхідно оцінити можливе залучення нервових структур. Такий біль може потребувати іншої тактики.

Не слід самостійно поєднувати кілька НПЗП, збільшувати дозу або переходити від таблеток до ін'єкцій без рекомендації лікаря.

6. Ін'єкційні методи

Одним із варіантів є внутрішньосуглобове введення глюкокортикостероїду. Воно може використовуватися для короткочасного зменшення симптомів, коли інші фармакологічні методи недостатньо ефективні або непридатні. NICE зазначає, що ефект таких ін'єкцій зазвичай нетривалий, орієнтовно 2–10 тижнів.

Лікувальні блокади також застосовують для зменшення больового синдрому. Залежно від джерела болю препарат можуть вводити не лише безпосередньо в порожнину суглоба, а й у певну анатомічну ділянку біля уражених тканин або нервових структур. Тому блокада та внутрішньосуглобова ін'єкція не є повністю тотожними процедурами.

Гіалуронова кислота використовується у вигляді внутрішньосуглобових ін'єкцій, однак її ефективність залежить від локалізації та клінічної ситуації, а рекомендації щодо цього методу залишаються несприятливими для рутинного застосування. NICE не рекомендує внутрішньосуглобові ін'єкції гіалуронану для лікування остеоартрозу, а сучасна настанова AAOS також не рекомендує їх для рутинного застосування при симптомному артрозі коліна.

Тому таке лікування не варто розглядати як універсальний спосіб відновлення хряща.

7. Ортези та допоміжні засоби

За потреби можуть використовуватися тростини, ходунки, ортези, наколінники, устілки або спеціальне взуття. Їх призначення залежить від нестабільності, деформації та особливостей розподілу навантаження.

Допоміжні засоби не потрібні кожній людині з таким діагнозом. NICE радить розглядати засоби для ходьби при ураженні нижніх кінцівок, а ортези, устілки та інші пристрої — переважно за наявності нестабільності або порушення біомеханіки, коли вони можуть реально покращити функцію.

В Україні окремі засоби реабілітації можна отримати безоплатно за наявності відповідних показань і після оформлення необхідних документів.

Альтернативні методи лікування артрозу

До методів, які часто називають альтернативними або регенеративними, належать PRP-терапія, внутрішньосуглобові ін'єкції гіалуронової кислоти, клітинні технології та інші біологічні процедури. Їх доказовість різниться, тому важливо не ототожнювати популярність методу з доведеною ефективністю.

PRP-терапія, або лікування плазмою, збагаченою тромбоцитами. Для процедури використовують власну кров пацієнта, з якої отримують плазму з підвищеною концентрацією тромбоцитів. Її вводять у ділянку ураженого суглоба з метою зменшення симптомів. Найбільше метод досліджували при ураженні коліна, однак результати залежать від методики отримання препарату, кількості процедур і стану суглоба. Тому PRP не можна вважати гарантованим способом відновлення хряща.

Гіалуронова кислота. Цей метод уже розглянуто вище серед ін'єкційних процедур. Через неоднозначні результати досліджень його не слід представляти як універсальне лікування. NICE не рекомендує рутинне використання таких ін'єкцій.

Клітинні технології та стовбурові клітини. Метод активно досліджується, але доказів того, що такі процедури гарантовано відновлюють зруйнований хрящ або виліковують захворювання, недостатньо. NICE зазначає, що ін'єкції стовбурових клітин залишаються експериментальним напрямом і не повинні використовуватися поза межами досліджень.

Інші регенеративні та біологічні процедури. Перед проведенням подібного лікування варто з'ясувати, яка саме речовина використовується, які є якісні клінічні докази її ефективності, наскільки тривалим є результат та які можливі ризики.

«Альтернативний» не означає «безпечніший» або «ефективніший». Особливо обережно варто ставитися до процедур, які обіцяють повне відновлення суглоба або гарантоване припинення захворювання.

Операційні методи лікування

Хірургічне втручання розглядають тоді, коли структурні зміни значні, симптоми суттєво впливають на життя, а консервативні методи вже не забезпечують прийнятного результату. Вибір операції залежить від локалізації та характеру пошкодження.

Артроскопічні операції. Через невеликі проколи в суглоб вводять спеціальні інструменти, за допомогою яких можна оглянути його структури та виконати певні маніпуляції. Водночас артроскопія не є універсальним методом лікування дегенеративних змін і не використовується просто для «очищення» суглоба при типовому перебігу без конкретних показань.

Коригувальні остеотомії. Під час операції змінюють вісь кістки, щоб перерозподілити навантаження та зменшити його вплив на найбільш пошкоджену ділянку. Такий підхід застосовують лише у певних клінічних ситуаціях.

Часткове протезування. Якщо зміни обмежені певною частиною суглоба, у деяких випадках можливе її часткове заміщення. Такий варіант підходить не всім і залежить від поширеності пошкодження та стану інших структур.

Ендопротезування. При тяжкому ураженні кульшового, колінного та деяких інших суглобів пошкоджені суглобові поверхні замінюють штучними компонентами. Це один з основних хірургічних методів при вираженому пошкодженні, коли інші способи вже не забезпечують достатнього результату.

Ревізійне ендопротезування. Якщо встановлений раніше протез перестає нормально функціонувати, може знадобитися повторне втручання із заміною або корекцією одного чи кількох компонентів. Причинами можуть бути зношування, нестабільність, інфекція, перелом або інші ускладнення.

Показання до операції із заміни суглоба

Ендопротезування кульшового суглоба чи інших суглобів розглядають переважно тоді, коли симптоми суттєво впливають на якість життя, а нехірургічне лікування виявилося неефективним або непридатним. Саме такий підхід рекомендує NICE: рішення про направлення на заміну суглоба має ґрунтуватися насамперед на симптомах і функціональному стані, а не на одній лише цифрі рентгенологічного ступеня.

Підставами для обговорення операції можуть бути постійний або сильний біль, значне обмеження рухів, труднощі під час ходьби та побутових дій, прогресуюча деформація та суттєве зниження якості життя.

Перед втручанням важливо переконатися, що причиною погіршення є саме дегенеративне ураження. При остеонекрозі, наслідках травми або інших патологічних процесах лікувальна тактика може відрізнятися.

Безоплатне ендопротезування в Україні

Для пацієнтів, яким за медичними показаннями потрібна заміна суглоба, в Україні діє система безоплатного ендопротезування в межах програми медичних гарантій. Операція та ендопротез оплачуються державою або в межах відповідних місцевих програм.

Для отримання послуги пацієнт обирає медичний заклад, який має відповідний договір з НСЗУ, та проходить необхідне медичне обстеження. В Україні також функціонує електронна черга на безоплатне ендопротезування.

Перелік закладів, які надають такі послуги, затверджує МОЗ і регулярно оновлює. Зокрема, у червні 2026 року МОЗ внесло чергові зміни до цього переліку.

Харчування при артрозі: що можна їсти

Спеціальної дієти, яка могла б повністю вилікувати захворювання або відновити пошкоджений хрящ, не існує. Водночас раціон має значення для підтримання нормальної маси тіла та загального стану організму.

Харчування бажано будувати на різноманітних продуктах із достатньою кількістю білка, овочів, фруктів, цільнозернових продуктів і корисних жирів. Риба, горіхи, насіння, бобові та рослинні олії можуть бути частиною збалансованого раціону.

При надлишковій масі тіла поступове її зниження може бути корисним для людей з ураженням колінних і кульшових суглобів. Воно може сприяти зменшенню болю та покращенню фізичної функції.

Не варто покладатися на окремі продукти або добавки як на самостійний спосіб лікування. Харчування має доповнювати основну терапію, а не замінювати фізичну активність, призначені препарати чи інші методи.

Суворі дієти без медичних показань можуть призвести до дефіциту білка, вітамінів та інших поживних речовин. Харчові зміни краще підбирати так, щоб вони були збалансованими та довготривалими.

Як жити з артрозом і зберігати рухливість

Навіть за наявності структурних змін у суглобі важливо зберігати максимально можливу повсякденну активність. Режим навантаження потрібно адаптувати до стану людини: уникати дій, які регулярно провокують значне погіршення симптомів, але водночас не переходити до повної нерухомості. Побутові та фізичні навантаження доцільно розподіляти протягом дня, чергуючи їх із періодами відпочинку.

Якщо через дискомфорт змінюється хода, людина починає кульгати, переносити вагу на іншу кінцівку або уникати певних рухів, варто обговорити це з лікарем чи фізичним терапевтом. За потреби можуть бути рекомендовані тростина, ортез або інший допоміжний засіб. Їх підбирають з урахуванням конкретної проблеми, оскільки неправильне використання може змінювати розподіл навантаження та погіршувати руховий стереотип.

Важливо також стежити за змінами симптомів. Якщо звичний біль раптово посилився, з'явилися виражений набряк, почервоніння, нестабільність або різке обмеження рухів, не варто автоматично пояснювати це прогресуванням захворювання. Такі прояви можуть мати іншу причину та потребують оцінки лікаря.

Коли потрібно звернутися до лікаря

Не кожен біль у суглобі означає артроз. Причиною можуть бути травми, запальні процеси, захворювання сухожиль, нервів та інші патології. Тому тривалі або незрозумілі симптоми не варто постійно усувати самостійно.

Звернутися до лікаря особливо важливо, якщо:

• біль не минає або поступово посилюється;
• суглоб помітно набряк, почервонів або став гарячим;
• рухи суттєво обмежилися;
• з'явилася деформація;
• симптоми виникли після травми та заважають нормально користуватися кінцівкою;
• біль регулярно порушує сон або звичайну активність;
• одночасно виникли проблеми в кількох суглобах;
• з'явилися підвищена температура, виражена слабкість або інші незвичні симптоми.

Якщо діагноз уже встановлений, повторна консультація потрібна при помітному погіршенні або втраті ефекту від призначеного лікування. У такій ситуації важливо не просто збільшувати кількість препаратів, а перевірити, чи не з'явилася інша причина симптомів.

При тяжкому ураженні, коли нехірургічні методи вже не забезпечують прийнятної якості життя, лікар може запропонувати консультацію ортопеда щодо хірургічного лікування, зокрема ендопротезування.