Ревматоїдний артрит: симптоми, причини, діагностика та лікування

Що таке ревматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит — це хронічне системне автоімунне захворювання, за якого імунна система помилково атакує власні тканини. Насамперед патологічний процес уражає оболонку суглобів, спричиняючи запалення, біль, припухлість і поступове пошкодження суглобових структур. Водночас захворювання не обмежується лише опорно-руховим апаратом: при тривалому або активному перебігу можуть залучатися й інші органи.

На відміну від артрозу, де основну роль відіграють дегенеративні зміни суглобових тканин, ревматоїдний артрит пов'язаний передусім із патологічною імунною відповіддю та хронічним запаленням. Тому ці захворювання потребують різного підходу до діагностики та лікування.

Зазвичай ревматоїдний артрит уражає суглоби симетрично. Особливо часто страждають кисті, зап'ястя та стопи, хоча запальний процес може поширюватися й на коліна, лікті, плечі та інші суглоби.

Захворювання може розпочинатися поступово. Людина не завжди одразу відчуває сильний біль. Першими ознаками нерідко стають незвична ранкова скутість, припухлість дрібних суглобів кистей, труднощі з рухами пальців і загальна втомлюваність.

Ревматоїдний артрит важливо виявити якомога раніше. Сучасне лікування спрямоване не лише на зменшення болю, а й на пригнічення активності захворювання та запобігання пошкодженню суглобів.

Причини та фактори ризику ревматоїдного артриту

Точної однієї причини захворювання не встановлено. Вважається, що воно виникає внаслідок поєднання генетичної схильності та факторів навколишнього середовища. При цьому наявність окремого фактора ризику не означає, що людина обов'язково захворіє.

До факторів, які можуть підвищувати ризик, належать:

• спадкова схильність до автоімунних захворювань;
• куріння та тривалий вплив тютюнового диму;
• деякі особливості імунної відповіді та гормонального фону;
• певні інфекційні й екологічні фактори;
• надлишкова маса тіла та інші супутні стани.

Роль окремих можливих тригерів продовжує вивчатися, тому не варто пояснювати виникнення ревматоїдного артриту лише стресом, переохолодженням або якоюсь конкретною їжею.

Важливо також розуміти, що ревматоїдний артрит не є наслідком «зношування» суглобів. Саме тому звичайні заходи, які застосовують при дегенеративних змінах, не можуть замінити спеціальну протиревматичну терапію.

Перші симптоми ревматоїдного артриту

Перші симптоми ревматоїдного артриту можуть нагадувати інші проблеми з опорно-руховим апаратом. Однак є ознаки, які повинні насторожити.

Найхарактерніша з них — ранкова скутість. Людині важко розробити кисті або інші суглоби після сну, а неприємні відчуття не минають одразу після того, як вона починає рухатися. Для запального артриту більш типова тривала скутість, тоді як при артрозі вона зазвичай коротша.

Серед поширених ознак ревматоїдного артриту:

• біль і припухлість суглобів, особливо кистей, зап'ясть і стоп;
• ранкова скутість тривалістю понад 30 хвилин, яка поступово зменшується після руху;
• відчуття тепла в ділянці запаленого суглоба;
• субфебрильна температура (37–37,4 °C);
• зниження сили хвату та труднощі з дрібними рухами;
• втомлюваність, слабкість і загальне нездужання.

Характерною особливістю може бути симетричність. Наприклад, запалення виникає одночасно в суглобах пальців обох кистей або в обох стопах. Однак перебіг у кожної людини відрізняється, тому відсутність симетричного ураження на початку не виключає захворювання.

Симптоми можуть посилюватися періодами. Такі періоди називають загостреннями або спалахами активності захворювання. Між ними прояви іноді значно зменшуються.

Тривала ранкова скутість і припухлість кількох суглобів, особливо кистей або стоп, потребують медичної оцінки. Не варто чекати, поки біль стане сильним або рухливість суттєво погіршиться.

Які суглоби уражає ревматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит найчастіше починається з дрібних периферичних суглобів. Типовими ділянками є п'ястково-фалангові та проксимальні міжфалангові суглоби кистей, зап'ястя, суглоби стоп. У подальшому можуть залучатися коліна, лікті, плечі та інші суглоби.

При ураженні кистей людині стає складніше застібати ґудзики, відкривати кришки, утримувати предмети або виконувати іншу дрібну роботу. Запалення стоп може спричиняти біль під час ходьби та відчуття дискомфорту у взутті.

Колінний або плечовий суглоб також може бути уражений, але локалізація сама по собі не дозволяє визначити причину болю. Подібні симптоми можуть виникати при артрозі, травмах, подагрі та інших захворюваннях.

Тому важливе не лише те, де болить, а й те, як саме проявляється біль, скільки триває скутість, чи є припухлість і скільки суглобів залучено до процесу.

Ревматоїдний артрит і артроз: у чому різниця

Ревматоїдний артрит та артроз можуть мати спільні симптоми, зокрема біль, скутість і зниження рухливості. Проте механізми розвитку цих захворювань різні.

При ревматоїдному артриті провідну роль відіграє автоімунне запалення. При артрозі основними є дегенеративні зміни суглобових структур. Через це підходи до лікування також принципово відрізняються.

Важливо не намагатися самостійно визначити захворювання лише за одним симптомом. Наприклад, біль у колінах може виникати як при артрозі, так і при запальному артриті.

Діагностика ревматоїдного артриту: які аналізи потрібні

Діагностика ревматоїдного артриту не ґрунтується на одному аналізі. Лікар оцінює симптоми, кількість і характер уражених суглобів, результати огляду, лабораторні показники та дані візуалізації.

При підозрі на захворювання можуть призначати ревматоїдний фактор та антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду, які часто позначають як АЦЦП або anti-CCP. Також оцінюють маркери запалення, зокрема С-реактивний білок і ШОЕ.

Ревматоїдний фактор не є абсолютно специфічним для цього захворювання. Він може бути позитивним і при інших станах, а в частини людей із ревматоїдним артритом його рівень залишається нормальним. Тому негативний результат не дозволяє самостійно виключити хворобу.

АЦЦП має високу діагностичну цінність, але його також оцінюють разом з іншими даними. Важливо не намагатися встановити діагноз лише за результатом лабораторного тесту.

Для оцінки суглобів можуть застосовувати рентгенографію, УЗД або МРТ. Рентген допомагає оцінити структурні зміни та ерозії, тоді як УЗД може виявити ознаки запалення м'яких тканин і синовіальної оболонки. МРТ застосовують у певних клінічних ситуаціях для детальнішої оцінки суглобових структур.

Важливо: референтні значення можуть відрізнятися залежно від лабораторії, методу дослідження, віку та статі. Результати аналізів оцінюють разом із симптомами, оглядом та, за потреби, даними рентгенографії, УЗД або МРТ. Жоден окремий аналіз не може самостійно підтвердити або виключити всі форми артриту.

Якщо є стійка припухлість суглобів незрозумілого походження, особливо кистей або стоп, консультацію ревматолога не варто відкладати. NICE рекомендує направляти таких пацієнтів на спеціалізовану оцінку навіть тоді, коли деякі лабораторні показники ще не підтверджують захворювання.

Лікування ревматоїдного артриту

Сучасна стратегія лікування ревматоїдного артриту базується на міжнародному принципі «Treat to Target» — лікуванні до досягнення визначеної мети. Це означає, що терапія спрямована не лише на зменшення болю, а насамперед на контроль активності захворювання, досягнення ремісії або низької активності хвороби та запобігання пошкодженню суглобів. Базисну терапію рекомендують розпочинати якомога раніше після встановлення діагнозу. Такий підхід відповідає сучасним рекомендаціям щодо ведення РА.

Чим раніше вдається взяти запальний процес під контроль, тим більше шансів зменшити ризик незворотного пошкодження суглобів і зберегти їхню функцію.

Комплексна схема терапії складається з чотирьох взаємопов'язаних етапів.

1. Модифікуюча базисна терапія (ХМАРП)

Це фундамент медикаментозного лікування ревматоїдного артриту. Хворобомодифікуючі протиревматичні препарати (ХМАРП, або DMARD) впливають на патологічну активність імунної системи та запальний процес, завдяки чому можуть не лише зменшувати симптоми, а й сповільнювати пошкодження суглобів.

• Традиційні синтетичні засоби: основним препаратом першої лінії для багатьох пацієнтів є метотрексат. Також застосовують лефлуномід, сульфасалазин та гідроксихлорохін. Вибір залежить від активності захворювання, супутніх станів, протипоказань та переносимості. Метотрексат залишається одним із ключових препаратів першої стратегії лікування РА.
• Таргетні синтетичні засоби (інгібітори JAK): до цієї групи належать тофацитиніб, барицитиніб та упадацитиніб. Вони блокують певні внутрішньоклітинні шляхи передачі сигналів, які беруть участь у розвитку запалення. Такі препарати можуть застосовуватися у певних пацієнтів, коли попередня терапія виявилася недостатньо ефективною або не підходить. Вибір JAK-інгібітора потребує оцінки індивідуальних факторів ризику та безпеки.

Базисні препарати не завжди дають швидкий результат. Тому на початку лікування лікар може тимчасово використовувати засоби, які швидше контролюють біль і запалення, поки розгортається дія основної терапії.

2. Генно-інженерна біологічна терапія (ГІБП)

Біологічні препарати можуть призначатися пацієнтам, у яких стандартна базисна терапія не забезпечує достатнього контролю захворювання або погано переноситься. Вони впливають на конкретні механізми запалення або клітини імунної системи.

До основних груп належать:

Спосіб введення залежить від конкретного препарату: біологічні засоби можуть застосовуватися підшкірно або внутрішньовенно. Перед призначенням імуносупресивної терапії лікар оцінює ризик інфекцій та за потреби проводить відповідний скринінг, зокрема на туберкульоз і вірусні гепатити.

3. Симптоматична терапія («міст-терапія»)

Оскільки базисні препарати починають діяти не одразу, на перших етапах лікування пацієнту може знадобитися швидший контроль болю, набряку та ранкової скутості. Для цього використовують симптоматичні засоби.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): целекоксиб, еторикоксиб, мелоксикам. Вони допомагають швидше контролювати біль та запалення, але не замінюють ХМАРП і не запобігають прогресуванню ревматоїдного артриту. Через можливі побічні ефекти НПЗЗ застосовують у найменшій ефективній дозі та протягом необхідного періоду.

Глюкокортикоїди (гормони): метилпреднізолон, преднізолон. Вони мають сильну протизапальну дію і можуть використовуватися як тимчасовий компонент лікування, поки починають діяти ХМАРП. В окремих випадках глюкокортикоїд можуть вводити безпосередньо в уражений суглоб. Тривале системне застосування намагаються обмежувати через ризик побічних ефектів.

Отже, НПЗЗ та глюкокортикоїди допомагають контролювати симптоми, але не повинні розглядатися як заміна базисної терапії, яка спрямована на контроль самого ревматоїдного артриту.

4. Немедикаментозна підтримка та реабілітація

Фармакологічне лікування буде ефективнішим, якщо воно поєднується з фізичною активністю, лікувальною фізкультурою, реабілітацією та корекцією способу життя. Вони допомагають підтримувати рухливість суглобів, силу м'язів, фізичну функцію, а також адаптувати повсякденні рухи та побутові дії так, щоб зменшити навантаження на уражені суглоби й зберегти самостійність.

Важливим фактором є контроль супутніх ризиків: потрібно контролювати фактори серцево-судинного ризику, підтримувати здорову масу тіла, не курити, дотримуватися збалансованого харчування та стежити за станом кісткової тканини.

Фізична активність та реабілітація при ревматоїдному артриті

Раніше пацієнтам із ревматоїдним артритом (РА) часто рекомендували повний спокій, проте сучасний підхід передбачає збереження фізичної активності з урахуванням активності захворювання та стану суглобів. Правильно підібрана фізична активність є важливою частиною комплексного лікування, оскільки допомагає зберігати рухливість і фізичну функцію.

Головна мета реабілітації — зберегти амплітуду рухів у суглобах, підтримувати силу м'язів, зменшувати втому, покращувати фізичну функцію та допомагати запобігати контрактурам і функціональним порушенням.

Коли і як тренуватися при ревматоїдному артриті

Фізичну активність підлаштовують під стан пацієнта та активність запального процесу.

• Під час загострення та активного запалення: якщо суглоби сильно набряклі, гарячі та болючі, інтенсивне навантаження на них потрібно зменшити. Водночас повна нерухомість небажана. За рекомендацією фахівця можуть використовуватися м'які рухи в доступному безболісному обсязі, вправи для підтримання рухливості та позиційне лікування для профілактики контрактур.
• У період ремісії або низької активності: можна поступово збільшувати обсяг фізичних вправ. Програма має включати вправи на рухливість, аеробне та силове навантаження з урахуванням стану суглобів.

Важливо орієнтуватися не лише на біль під час занять, а й на реакцію організму після них. Якщо певне навантаження помітно посилює симптоми, його інтенсивність або тривалість потрібно скоригувати.

Рекомендовані види фізичної активності

При ревматоїдному артриті перевагу віддають контрольованим вправам із поступовим збільшенням навантаження. Вид активності підбирають залежно від уражених суглобів, фізичної форми та активності захворювання.

• Аеробні вправи низької або помірної інтенсивності: ходьба, скандинавська ходьба, їзда на велотренажері, плавання та інші види активності, які добре переносить пацієнт. Вони допомагають підтримувати витривалість і здоров'я серцево-судинної системи.
• Вправи у воді: плавання та аквааеробіка можуть бути особливо зручними при болю та обмеженні рухливості, оскільки вода зменшує навантаження на суглоби й полегшує виконання рухів.
• Вправи на гнучкість та рухливість: м'які комплекси вправ допомагають підтримувати амплітуду рухів і можуть зменшувати відчуття скутості. Йогу, пілатес та стретчинг можна використовувати за умови адаптації вправ до стану суглобів.
• Силові тренування: вправи з легкою фітнес-резинкою, власною вагою або невеликим обтяженням допомагають підтримувати силу м'язів. Навантаження збільшують поступово, а техніку бажано контролювати разом із фізичним терапевтом.

Не обов'язково повністю виключати певний вид активності лише через діагноз РА. Важливіше правильно адаптувати вправи та уникати навантажень, які провокують значне погіршення симптомів.

Ерготерапія: як захищати суглоби у побуті

Ерготерапія допомагає пацієнтам із РА адаптувати повсякденні дії, зменшувати навантаження на уражені суглоби та зберігати самостійність.

Основні принципи:

• Розподіл навантаження: важкі предмети краще переносити не за допомогою пальців, а використовуючи передпліччя або обидві руки. Наприклад, чашку чи каструлю доцільніше піднімати двома руками.
• Використання адаптивних пристосувань: можуть бути корисними ножі з товстими ручками, спеціальні відкривачки для банок та ложки з потовщеним руків'ям, які зменшують необхідність сильно стискати пальці.
• Ортопедична підтримка: у деяких випадках лікар або фізичний терапевт може рекомендувати ортези для стабілізації окремих суглобів або спеціальні устілки при проблемах зі стопами. Їх підбирають індивідуально, а не використовують постійно без показань.

Правильна організація побуту дозволяє зменшити повторюване навантаження на кисті, стопи та інші суглоби, не відмовляючись від звичайної активності.

Фізіотерапевтичні методи

Фізіотерапевтичні процедури можуть використовуватися як допоміжна частина реабілітації, але вони не замінюють базисну медикаментозну терапію та регулярну фізичну активність.

Не всі фізіотерапевтичні процедури однаково добре підтверджені дослідженнями. Тому їх не варто розглядати як основний спосіб лікування ревматоїдного артриту. Основою контролю захворювання залишається медикаментозна терапія, а фізична активність і реабілітація допомагають підтримувати функцію та якість життя.

Головне правило: фізичні вправи не повинні провокувати різкий або тривалий біль. Якщо після заняття симптоми суттєво посилилися або загострення зберігається, навантаження потрібно зменшити та обговорити ситуацію з лікарем або фізичним терапевтом.

Дієта та харчування при ревматоїдному артриті

Харчування при ревматоїдному артриті (РА) не може замінити медикаментозну базисну терапію, але є важливою складовою підтримки здоров'я. Оскільки РА — це хронічне системне запальне захворювання, раціон пацієнта має бути спрямований на підтримання нормальної маси тіла, достатнє надходження поживних речовин, здоров'я серцево-судинної системи та профілактику остеопорозу, ризик якого може підвищуватися на тлі хвороби та тривалого застосування глюкокортикоїдів.

Однією з найбільш вивчених моделей харчування для людей із РА є середземноморська дієта, яка передбачає достатню кількість овочів, фруктів, цільнозернових продуктів, бобових, риби, горіхів та рослинних олій.

Продукти, які варто додати до раціону

Окремі продукти не можуть самостійно вилікувати ревматоїдний артрит або замінити медикаментозне лікування. Водночас збалансований раціон із достатньою кількістю продуктів, багатих на клітковину, антиоксиданти та ненасичені жирні кислоти, може бути частиною здорового способу життя.

• Жирна морська риба: лосось, скумбрія, оселедець, сардини та інші види риби є джерелами омега-3 жирних кислот. Дослідження показують, що достатнє споживання омега-3 може мати помірний позитивний вплив на деякі прояви запалення та суглобові симптоми.
• Рослинні олії: особливо оливкова олія першого віджиму. Вона містить мононенасичені жири та поліфеноли, які є частиною характерного для середземноморської дієти раціону.
• Ягоди та фрукти: чорниця, лохина, вишня, малина, цитрусові, гранати та інші рослинні продукти забезпечують організм вітамінами, поліфенолами та іншими антиоксидантними сполуками.
• Зелень та овочі: броколі, цвітна капуста, шпинат, томати, перець та інші овочі допомагають забезпечити достатню кількість клітковини, вітамінів і мінералів.
• Цільнозернові продукти: вівсянка, гречка, кіноа, дикий рис, цільнозерновий хліб та інші продукти містять клітковину й можуть бути частиною збалансованого раціону.
• Спеції та прянощі: куркума та імбир містять біологічно активні речовини, які досліджуються щодо потенційного протизапального ефекту. Однак їх не слід розглядати як заміну призначеного лікування.

Продукти, які бажано обмежити

Не існує універсального переліку продуктів, які гарантовано викликають загострення ревматоїдного артриту в кожної людини. Водночас деякі категорії продуктів варто обмежувати в межах загальних принципів здорового харчування:

• Доданий цукор та рафіновані вуглеводи: солодощі, солодкі газовані напої, велика кількість випічки та інших продуктів із високим вмістом доданого цукру бажано вживати помірно.
• Продукти з великою кількістю насичених і трансжирів: фастфуд, деякі напівфабрикати, промислові кондитерські вироби та інші продукти з несприятливим жировим складом краще обмежити.
• Оброблене м'ясо: ковбаси, сосиски, бекон, копченості та інші продукти з високим вмістом солі й насичених жирів не повинні становити значну частину раціону.
• Алкоголь: його вживання варто обмежувати. Особливо важливо обговорити алкоголь із лікарем при прийомі метотрексату та інших препаратів, які можуть впливати на печінку. Поєднання алкоголю з такими ліками може підвищувати ризик небажаного впливу на печінку.

Водночас не потрібно безпідставно виключати з раціону цілі групи продуктів. Якщо людина помічає, що певна їжа регулярно погіршує її самопочуття, це варто обговорити з лікарем або дієтологом.

Кальцій і вітамін D: важливі нутрієнти для кісток

Через особливості самого захворювання, зниження фізичної активності та можливе тривале застосування глюкокортикоїдів у людей із РА може підвищуватися ризик втрати кісткової маси. Тому важливо забезпечити достатнє надходження вітаміну D та кальцію.

За наявності факторів ризику остеопорозу лікар може рекомендувати оцінити стан кісткової тканини та рівень вітаміну D. Самостійно приймати високі дози кальцію або вітаміну D без показань не варто.

Харчування при ревматоїдному артриті є доповненням до базисної терапії, а не її заміною. Основою залишається призначене ревматологом лікування, а збалансований раціон допомагає підтримувати нормальну масу тіла, здоров'я кісток і серцево-судинної системи.

Приклад збалансованого меню на один день при ревматоїдному артриті

Цей раціон побудований на принципах середземноморської дієти та містить джерела білка, ненасичених жирів, омега-3 жирних кислот, клітковини, вітамінів і мінералів.

• Сніданок: вівсяна або гречана каша на воді чи рослинному молоці з додаванням чайної ложки меленого насіння льону, жмені лохини або інших ягід та кількох волоських горіхів. Зелений чай із лимоном.
• Перекус: запечене яблуко з корицею або невеликий шматочок твердого сиру з половинкою авокадо.
• Обід: крем-суп із броколі та шпинату з гарбузовим насінням. Шматочок цільнозернового хліба та запечена куряча грудка або індичка з травами.
• Перекус: натуральний йогурт без доданого цукру або жменя мигдалю.
• Вечеря: запечений лосось або скумбрія. На гарнір — салат зі свіжих томатів, огірків та болгарського перцю, заправлений оливковою олією першого віджиму.
• Перед сном (за бажанням): трав'яний чай без доданого цукру.

Намагайтеся не зловживати сіллю та готовими продуктами з високим вмістом натрію. Надмірне споживання солі небажане для серцево-судинного здоров'я, а при деяких супутніх станах може сприяти затримці рідини.

Можливі ускладнення ревматоїдного артриту

Ревматоїдний артрит — це системне автоімунне захворювання, при якому патологічний процес не обмежується суглобами. Тривале неконтрольоване запалення може поступово пошкоджувати хрящ, кісткову тканину, сухожилля та зв'язки, а також впливати на серцево-судинну, дихальну, нервову та інші системи організму.

Ризик ускладнень залежить від активності та тривалості захворювання, наявності ревматоїдного фактора й антитіл до циклічного цитрулінованого пептиду (АЦЦП), супутніх захворювань, куріння та ефективності базисної терапії. Сучасне лікування спрямоване не лише на зменшення болю, а й на контроль системного запалення, що допомагає знизити ризик незворотного пошкодження суглобів та інших органів.

Ураження суглобів і порушення їхньої функції

Одним із головних наслідків тривалого активного РА є поступове руйнування структур суглоба. Хронічне запалення синовіальної оболонки призводить до утворення патологічної тканини, яка пошкоджує хрящ і кістку. Паралельно можуть уражатися зв'язки та сухожилля, що змінює механіку руху.

У результаті формуються:

• стійкі деформації суглобів — особливо характерні для кистей і стоп;
• підвивихи та порушення осі суглоба;
• контрактури — стійке обмеження обсягу рухів;
• втрата сили та функції кистей;
• порушення ходи при ураженні суглобів нижніх кінцівок;
• у тяжких випадках — анкілоз, тобто значне або повне обмеження рухливості суглоба внаслідок структурних змін.

Для кистей характерні типові деформації пальців, зокрема за типом «лебединої шиї» та «бутоньєрки». Вони можуть суттєво ускладнювати захоплення предметів і виконання дрібних рухів.

Через поступову втрату функції суглобів людині може ставати важко застібати ґудзики, користуватися столовими приборами, відкривати банки, писати, працювати за комп'ютером або виконувати інші звичні побутові дії.

Серцево-судинні ускладнення

Ревматоїдний артрит пов'язаний із підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань. Постійне системне запалення може сприяти розвитку атеросклеротичних змін у судинах, тому у пацієнтів із тривалим або активним РА ризик інфаркту міокарда та інсульту може бути вищим.

Крім того, можливі безпосередні запальні ураження серця, зокрема перикардит. Рідше можуть виникати інші запальні ураження серцевих структур.

Тому контроль РА має включати не лише оцінку стану суглобів. Важливо також контролювати артеріальний тиск, рівень ліпідів, масу тіла, фізичну активність та інші серцево-судинні фактори ризику.

Ураження легень

Ревматоїдний артрит може уражати дихальну систему. Одним із найбільш значущих ускладнень є ревматоїдна інтерстиціальна хвороба легень, при якій запальний процес і подальші структурні зміни виникають у тканині легень.

На ранніх етапах вона іноді протікає майже непомітно. Згодом можуть з'явитися:

• задишка, особливо під час фізичного навантаження;
• сухий кашель;
• зниження переносимості фізичної активності;
• відчуття нестачі повітря.

У пацієнтів із РА також можливі плеврит та інші ураження дихальної системи.

Окрему увагу приділяють легеням і під час медикаментозного лікування, оскільки деякі препарати потребують контролю можливих небажаних реакцій.

Ураження очей і синдром Шегрена

Запальний процес при РА може поширюватися на структури ока. Одним із серйозних проявів є склерит — запалення глибоких шарів склери, яке може супроводжуватися болем, почервонінням і світлобоязню та потребує медичної допомоги.

У частини людей із РА також розвивається вторинний синдром Шегрена. Це окреме автоімунне захворювання, яке найчастіше проявляється недостатнім утворенням сліз і слини.

Через це виникають:

• відчуття сухості або «піску» в очах;
• печіння та подразнення очей;
• сухість у роті;
• труднощі з ковтанням сухої їжі;
• підвищений ризик стоматологічних проблем.

Остеопороз і переломи

Люди з ревматоїдним артритом мають підвищений ризик зниження щільності кісткової тканини. На це можуть впливати системне запалення, зменшення фізичної активності та деякі лікарські препарати, насамперед тривале лікування глюкокортикоїдами.

Остеопороз небезпечний тим, що тривалий час може не спричиняти жодних симптомів. Першим проявом іноді стає перелом після незначної травми або навіть звичайного навантаження.

Тому пацієнтам із факторами ризику важливо оцінювати стан кісткової тканини та своєчасно коригувати фактори, які сприяють її втраті.

Ревматоїдні вузлики та інші прояви

У деяких пацієнтів, особливо при серопозитивному РА, можуть виникати ревматоїдні вузлики — щільні підшкірні утворення, які найчастіше локалізуються біля ліктів, пальців та інших ділянок, що зазнають тиску.

Рідше ревматоїдні вузлики можуть виникати у внутрішніх органах. Також при системному перебігу захворювання можливі ураження судин і периферичних нервів.

Васкуліт, пов'язаний із РА, зустрічається рідше, але може бути серйозним ускладненням. Він здатний спричиняти порушення кровопостачання шкіри, нервів та інших тканин.

Наявність ревматоїдного артриту не означає, що всі ці ускладнення обов'язково виникнуть. Найважливішим фактором їх профілактики є контроль активності захворювання. Регулярне спостереження у ревматолога дозволяє своєчасно виявляти зміни та коригувати лікування ще до появи тяжких наслідків.

Чи можна вилікувати ревматоїдний артрит

На сьогодні не існує методу, який гарантував би остаточне й назавжди вилікування ревматоїдного артриту. Проте сучасна медицина дозволяє значно краще контролювати захворювання, ніж у минулому.

Основною метою є ремісія — стан, за якого активність хвороби стає мінімальною або відсутньою. Якщо досягти повної ремісії не вдається, лікар прагне максимально знизити активність захворювання та запобігти подальшому пошкодженню суглобів.

Важливо не припиняти лікування самостійно після покращення. При тривалій стійкій ремісії лікар може розглянути поступове зменшення терапії, але таке рішення приймають індивідуально та з регулярним контролем. Сучасні рекомендації EULAR наголошують на перевазі продовження DMARD при стійкій ремісії, хоча обережне зниження дози в окремих пацієнтів може розглядатися. Повна відміна лікування не є стандартною метою.

Як жити з ревматоїдним артритом

Повсякденне життя при ревматоїдному артриті значною мірою залежить від того, наскільки добре контролюється запальний процес. Важливо дотримуватися призначеної терапії, підтримувати фізичну активність, стежити за масою тіла та не ігнорувати нові симптоми.

Робочі та побутові навантаження можна адаптувати. Якщо кисті швидко втомлюються, варто використовувати зручніші інструменти та робити перерви. При проблемах із ходьбою можуть знадобитися ортези або інші допоміжні засоби.

Регулярне спостереження дозволяє вчасно помітити зміну активності захворювання та скоригувати лікування. NICE рекомендує щонайменше щорічну комплексну оцінку навіть для людей, які досягли лікувальної мети.

Мета лікування ревматоїдного артриту — не просто зменшити біль. Важливо зберегти рухливість, функцію суглобів, працездатність і якість життя на максимально можливому рівні.

Коли потрібно звернутися до ревматолога

Звернення до лікаря особливо важливе тоді, коли симптоми мають ознаки запального процесу та не минають самостійно.

Не варто відкладати консультацію, якщо:

• припухлість і біль зберігаються в одному або кількох суглобах;
• ранкова скутість триває довго та регулярно повторюється;
• одночасно болять або набрякають симетричні суглоби кистей чи стоп;
• поступово зменшується рухливість або сила хвату;
• разом із суглобовими симптомами з'явилися виражена втома, слабкість чи інші незвичні прояви.

Особливо важливо не чекати місяцями при стійкому синовіті. NICE рекомендує швидке направлення до спеціаліста при ураженні дрібних суглобів кистей або стоп, кількох суглобів чи тривалих симптомах, навіть якщо ревматоїдний фактор, АЦЦП або показники запалення ще не дали позитивного результату.

Ревматоїдний артрит — це захворювання, при якому раннє встановлення діагнозу має значення для подальшого прогнозу. Сучасне лікування дозволяє контролювати активність хвороби, зменшувати симптоми та знижувати ризик незворотного пошкодження суглобів. Саме тому при характерних симптомах важливо не обмежуватися знеболювальними, а з'ясувати причину запалення.