Закреп: причини, симптоми, лікування та що робити в домашніх умовах

Що таке закреп і коли він стає проблемою

Закреп — це порушення випорожнення кишечника, за якого кал стає твердим або сухим, дефекація відбувається рідше, ніж зазвичай, або потребує значних зусиль. При цьому сама частота відвідування туалету не завжди дозволяє визначити, чи є проблема. Для однієї людини нормальним може бути щоденний стілець, для іншої — випорожнення через день.

На закреп можуть вказувати не лише рідкісні випорожнення, а й необхідність сильно напружуватися, відчуття неповного спорожнення кишечника або незвично тверда консистенція калу. Орієнтиром часто вважають менше трьох випорожнень на тиждень, якщо така частота супроводжується іншими характерними проявами.

Причини порушення можуть бути різними. Іноді проблема виникає через зміни раціону, недостатню фізичну активність або звичку стримувати позиви. В інших випадках закреп пов'язаний із прийомом певних препаратів, захворюваннями травного тракту, гормональними та метаболічними порушеннями або проблемами з координацією м'язів тазового дна.

Закреп не завжди є самостійним захворюванням. Якщо він став регулярним, триває довго або супроводжується незвичними симптомами, важливо встановити причину, а не лише тимчасово полегшувати випорожнення.

Основні симптоми та ознаки

Прояви можуть відрізнятися залежно від причини та тривалості проблеми. В одних людей основною скаргою стає твердий кал і складна дефекація, в інших переважають здуття, відчуття переповнення живота або неповного спорожнення кишечника.

До найбільш характерних симптомів належать:

• випорожнення рідше трьох разів на тиждень;

• твердий, сухий або грудкуватий кал;

• сильне напруження під час дефекації;

• відчуття неповного випорожнення кишечника;

• біль або дискомфорт у животі чи ділянці прямої кишки;

• здуття та відчуття переповнення.

Іноді людина помилково вважає, що закрепу немає, якщо періодично з'являється рідкий кал. Однак при значному накопиченні щільних калових мас рідкий вміст може проходити навколо них. Такий стан називають діареєю переповнення, тому поява рідких випорожнень не завжди означає, що проблема зникла.

Якщо зміни стільця повторюються, важливо оцінювати не один окремий симптом, а всю картину: частоту дефекації, консистенцію калу, біль, здуття, характер позивів та інші зміни.

Чому виникають проблеми з випорожненням

Найчастіше закреп має не одну, а кілька причин. Наприклад, людина може одночасно вживати мало клітковини, мало рухатися, недостатньо пити та регулярно відкладати похід у туалет. У такій ситуації зміна лише одного фактора не завжди дає очікуваний результат.

Важливу роль відіграє харчування. Якщо в раціоні мало овочів, фруктів, цільнозернових продуктів та інших джерел харчових волокон, кал може ставати щільнішим. Додатковим фактором може бути недостатнє споживання рідини.

Закреп також може виникнути після зміни звичного режиму життя. Подорожі, тривале сидіння, зменшення фізичної активності, зміна харчування або постійне стримування позивів здатні порушити звичний ритм роботи кишечника.

У деяких людей проблема пов'язана з уповільненим проходженням вмісту через товсту кишку. В інших випадках кишечник може працювати відносно нормально, але м'язи тазового дна та сфінктери неправильно координують процес дефекації.

Окремою причиною можуть бути функціональні кишкові розлади. Наприклад, закреп є одним із можливих варіантів перебігу синдрому подразненого кишківника. Якщо разом із порушенням стільця виникають регулярний біль у животі та здуття, варто розглядати симптоми комплексно. Детальніше про цей стан ми розповідаємо в окремому матеріалі про синдром подразненого кишківника.

Захворювання та ліки, що впливають на роботу кишечника

Іноді зміни випорожнення пов'язані не зі способом життя, а з іншим захворюванням. Серед можливих причин розглядають гіпотиреоз, цукровий діабет, деякі неврологічні захворювання, порушення роботи тазового дна та окремі захворювання кишечника.

Важливо звертати увагу і на ліки. Закреп можуть провокувати деякі знеболювальні, препарати заліза, окремі антациди, деякі антидепресанти, антихолінергічні препарати та інші лікарські засоби.

Якщо закреп з'явився після початку нового препарату, не варто самостійно припиняти його прийом. Потрібно повідомити лікаря про симптом, щоб він міг оцінити можливий зв'язок із лікуванням і за потреби скоригувати терапію.

Лікування та корекція закрепу

Тактика залежить від причини, тривалості проблеми та вираженості симптомів. У багатьох випадках починають із корекції харчування, режиму та фізичної активності. Якщо цього недостатньо, лікар може рекомендувати медикаментозні засоби.

При хронічному закрепі важливо не зосереджуватися лише на швидкому спорожненні кишечника. Мета полягає в тому, щоб зробити випорожнення регулярними та комфортними й водночас усунути фактор, який підтримує проблему.

Харчування при закрепі

Одним із головних напрямів корекції раціону є достатня кількість харчових волокон. Вони містяться в овочах, фруктах, бобових, цільнозернових продуктах, горіхах і насінні. Для дорослих орієнтиром часто є близько 22–34 г клітковини на добу, але потреба залежить від віку, статі та особливостей організму.

Збільшувати її кількість краще поступово. Різка зміна раціону може посилити газоутворення та здуття живота, особливо у людей із чутливим кишечником. Разом зі збільшенням клітковини важливо підтримувати достатнє споживання рідини.

До раціону можна частіше включати:

• овочі та фрукти;

• цільнозернові каші та хліб;

• бобові, якщо вони добре переносяться;

• горіхи та насіння.

Не варто складати надто великий список заборонених продуктів. Частіше проблема полягає в тому, що їжа з низьким вмістом клітковини витісняє з раціону овочі, фрукти та цільнозернові продукти. Сильно оброблена їжа, фастфуд, чипси та інші подібні продукти краще не робити основою щоденного меню.

Якщо закреп поєднується зі здуттям або болем у животі, харчування може потребувати індивідуальної корекції.

Немедикаментозні методи корекції закрепу

При нетривалому закрепі без небезпечних симптомів допомогти кишечнику можуть прості зміни щоденного режиму. Важливо не намагатися зробити все одночасно, а поступово сформувати умови для регулярної дефекації.

Корисно більше рухатися протягом дня, не ігнорувати природний позив до туалету та виділяти достатньо часу для випорожнення без поспіху. Деяким людям допомагає спроба відвідати туалет приблизно через 15–45 хвилин після сніданку, коли прийом їжі може стимулювати рухову активність товстої кишки.

Варто також звернути увагу на положення тіла під час дефекації. Для частини людей зручніше трохи підняти ноги на невисоку підставку, щоб коліна були вище рівня стегон. Це може полегшити процес, хоча саме по собі не усуває причину хронічного закрепу.

Якщо зміни режиму та харчування не дають результату, проблема повторюється або поступово посилюється, потрібна консультація лікаря.

Медикаментозне лікування закрепу

Коли немедикаментозні заходи не допомагають, можуть використовуватися проносні препарати. Вони відрізняються за механізмом дії, тому вибір залежить від особливостей закрепу та стану людини.

Застосовують, зокрема, засоби, що збільшують об'єм калу, осмотичні проносні, препарати для розм'якшення випорожнень та стимулювальні засоби. Не всі вони підходять для тривалого використання або однаково ефективні при різних причинах закрепу.

Стимулювальні проносні зазвичай розглядають у випадках, коли закреп виражений або інші методи не дали достатнього результату. Постійно приймати такі препарати без контролю фахівця не варто.

Якщо закреп пов'язаний із порушенням роботи м'язів тазового дна, звичайні проносні можуть не вирішити проблему. У таких випадках можуть застосовуватися спеціальні методи реабілітації, зокрема біологічний зворотний зв'язок.

Основні методи корекції порушень випорожнення

Наслідки тривалих закрепів

Короткочасний закреп зазвичай не спричиняє серйозних наслідків. Проте коли дефекація постійно утруднена, кал залишається твердим, а людині регулярно доводиться сильно напружуватися, можуть виникати додаткові проблеми.

Одним із можливих наслідків є анальна тріщина. Тверді калові маси можуть травмувати тканини анального каналу, через що під час дефекації виникають біль, печіння або невелика кровотеча. Через біль людина іноді починає стримувати позиви до туалету, що сприяє подальшому ущільненню калу.

Постійне напруження також може погіршувати перебіг геморою. Якщо гемороїдальні вузли вже є, сильне натужування здатне посилювати біль, свербіж або кровоточивість.

При вираженому тривалому закрепі може сформуватися каловий завал, коли в прямій або товстій кишці накопичуються щільні калові маси. Іноді рідкий кал проходить навколо такого скупчення, тому його помилково сприймають як діарею.

Тривалий закреп може впливати і на повсякденне самопочуття. З'являються відчуття переповнення, здуття, тяжкість у животі та постійний дискомфорт. Якщо людина регулярно відкладає дефекацію через біль або використовує проносні без з'ясування причини, може сформуватися замкнене коло, яке підтримує проблему.

Стан травної системи є важливою складовою здоров'я людини, тому тривалі зміни роботи кишечника не варто залишати без уваги.

Тривалий закреп не означає автоматично наявність небезпечного захворювання. Але якщо він постійно повертається або не реагує на зміни способу життя, важливо з'ясувати його причину.

Порушення стільця при СРК та інших проблемах кишечника

Закреп може бути одним із варіантів синдрому подразненого кишківника. При цьому СРК не зводиться лише до рідкісних випорожнень. Для нього характерне поєднання болю в животі зі зміною характеру або частоти стільця.

Якщо закреп супроводжується повторюваним болем, здуттям, відчуттям неповного спорожнення або чергуванням запору та діареї, не варто автоматично пояснювати всі симптоми неправильним харчуванням.

Подібні прояви можуть виникати і при інших функціональних та органічних порушеннях травного тракту. Саме тому при тривалих або незвичних симптомах важливо оцінити їх у комплексі.

Подібні симптоми можуть виникати і при інших функціональних та органічних порушеннях травного тракту. Зокрема, синдром надмірного бактеріального росту (СНБГ) також може супроводжуватися змінами з боку кишечника, хоча самі симптоми не дозволяють визначити їхню причину без додаткової оцінки

Симптоми, якими не можна нехтувати

У більшості випадків нетривалий закреп не є небезпечним. Проте деякі прояви можуть свідчити про стан, який потребує медичної оцінки.

Особливо важливо звернутися до лікаря, якщо з'явилися:

• кров у калі або кровотеча з прямої кишки;

• сильний чи постійний біль у животі;

• блювання, підвищена температура або неможливість відходження газів;

• незрозуміле схуднення або раптова зміна звичного характеру випорожнень.

Не варто відкладати консультацію і тоді, коли новий закреп виник без очевидної причини, не минає або поступово посилюється. Особливої уваги потребує зміна звичного характеру стільця у людини, яка раніше не мала подібної проблеми.

Наявність таких симптомів не означає, що причина обов'язково є серйозною. Але вони потребують оцінки, щоб не пропустити захворювання, яке може проявлятися змінами роботи кишечника.

Як діагностують хронічний закреп

Обстеження починається з розмови з лікарем. Важливо з'ясувати, як часто відбувається дефекація, яка консистенція калу, чи потрібно сильно напружуватися, чи залишається відчуття неповного спорожнення та як давно виникла проблема.

Лікар також запитує про харчування, фізичну активність, прийом ліків і добавок, попередні захворювання та інші симптоми. Корисно заздалегідь кілька днів вести записи про частоту випорожнень, характер калу, біль, здуття та інші зміни.

За необхідності можуть призначатися аналізи крові та калу, ендоскопічні дослідження, візуалізація або спеціальні тести для оцінки моторики кишечника та роботи тазового дна. Вибір залежить від симптомів, віку, факторів ризику та результатів первинного огляду.

Не кожній людині із закрепом потрібна колоноскопія або великий перелік аналізів. Додаткові дослідження призначають тоді, коли для них є відповідні показання.

Як запобігти повторенню проблеми

Профілактика багато в чому ґрунтується на тих самих принципах, що й корекція вже наявного закрепу. Раціон має містити достатню кількість харчових волокон, а фізична активність повинна відповідати можливостям людини.

Важливо не ігнорувати позиви до дефекації та не перетворювати відвідування туалету на процес, який постійно відкладається через брак часу. Регулярний режим може допомогти підтримувати звичний ритм роботи кишечника.

Збільшувати кількість клітковини потрібно поступово, особливо якщо є схильність до здуття. Не менш важливо стежити за достатнім споживанням рідини, оскільки при недостатньому надходженні води збільшення клітковини не завжди дає бажаний ефект.

Якщо закреп постійно повертається, не варто щоразу просто повторювати однакову схему самолікування. Потрібно оцінити можливі причини, включно з харчуванням, ліками, рівнем фізичної активності, СРК та порушеннями роботи тазового дна. Встановлення причини дозволяє підібрати корекцію, яка буде працювати не лише кілька днів, а й у довгостроковій перспективі.