Подагра: симптоми, причини, лікування та дієта

Що таке подагра та як вона розвивається?

Сучасна ревматологія розглядає подагру не просто як проблему запаленого суглоба, а як системне захворювання, пов'язане з порушенням обміну сечової кислоти. Без своєчасного та системного лікування хвороба здатна призвести до хронічного ураження суглобів, утворення тофусів, каменів у нирках і погіршення функції нирок.

В основі розвитку подагри лежить стійке підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові — стан, який у медицині називається гіперурикемією. Сечова кислота є кінцевим продуктом обміну пуринів — речовин, які утворюються в організмі та надходять із деякими продуктами харчування.

У нормі більша частина сечової кислоти виводиться нирками, а решта — через кишечник. Коли її утворюється надто багато або нирки не встигають ефективно її виводити, концентрація уратів у крові підвищується.

Саме тривала гіперурикемія створює умови для утворення кристалів моноурату натрію. Вони можуть відкладатися в суглобах та навколишніх тканинах і запускати сильну запальну реакцію.

Роль сечової кислоти в організмі

Сечова кислота є природним продуктом обміну пуринів і в певній концентрації присутня в крові кожної людини. Проблема виникає тоді, коли її рівень протягом тривалого часу залишається надто високим.

Важливо розуміти, що сама по собі підвищена концентрація сечової кислоти ще не означає наявність подагри. У людини може роками існувати безсимптомна гіперурикемія без нападів. Проте за певних умов кристали моноурату натрію починають утворюватися та накопичуватися в тканинах, після чого виникають типові прояви хвороби.

За наявності симптомів подагри рівень сечової кислоти в крові оцінюють разом із клінічною картиною. Під час гострого нападу цей показник іноді може бути нормальним, тому за високої підозри на подагру аналіз рекомендують повторити після завершення загострення.

Чому утворюються тофуси?

Кристали сечової кислоти мають форму гострих мікроскопічних голок. Вони складаються з моноурату натрію і можуть відкладатися в суглобах, хрящах, сухожиллях та інших тканинах.

Коли кристали потрапляють у суглоб, імунна система сприймає їх як чужорідні частинки. У відповідь активуються клітини запалення, що призводить до набряку, почервоніння, місцевого підвищення температури та сильного болю. Так виникає гострий подагричний напад.

При тривалому перебігу хвороби без адекватного лікування навколо скупчень кристалів утворюються специфічні вузлики — тофуси. Вони можуть пошкоджувати навколишні тканини, деформувати суглоби та в окремих випадках прориватися назовні з виділенням білої крейдоподібної маси.

Причини та фактори ризику розвитку подагри

Подагра не виникає через один-єдиний фактор. Це багатофакторне захворювання, у розвитку якого поєднуються генетична схильність, особливості обміну речовин, робота нирок, харчування, контроль маси тіла, алкоголь, фізична активність, деякі ліки та супутні захворювання. Тому потреба в комплексному підході та своєчасному лікуванні можуть значно впливати не лише на стан суглобів, а й на загальне здоров'я людини.

Генетична схильність та стать

Чоловіки хворіють на подагру значно частіше, ніж жінки. У жінок ризик захворювання зростає після менопаузи, коли знижується рівень естрогенів.

Генетичні особливості також відіграють важливу роль. Вони можуть впливати на те, наскільки ефективно нирки виводять сечову кислоту. Саме тому в деяких людей навіть за помірного надходження пуринів із їжею її рівень залишається підвищеним.

Спосіб життя та харчові звички

Харчування може впливати на рівень сечової кислоти та частоту нападів, хоча подагра не зводиться лише до дієти. Найбільш значущими факторами є:

• Зловживання алкоголем: алкоголь може підвищувати рівень сечової кислоти та збільшувати ризик загострень. Особливо несприятливим фактором вважається регулярне вживання пива.

• Раціон із великою кількістю пуринів: часте вживання червоного м'яса, субпродуктів та деяких видів морепродуктів може сприяти підвищенню рівня уратів.

• Надлишок фруктози: солодкі газовані напої, деякі пакетовані соки та продукти з великою кількістю доданого цукру можуть підвищувати рівень сечової кислоти.

• Надмірна маса тіла: ожиріння та метаболічні порушення пов'язані з вищим ризиком подагри та її загострень.

• Недостатнє вживання рідини: зневоднення може сприяти загостренню подагри, особливо за інших факторів ризику.

Сучасні рекомендації не вимагають повністю виключати всі продукти, що містять пурини. Основна мета — здорове збалансоване харчування, контроль маси тіла та обмеження продуктів, які дійсно підвищують ризик загострень.

Супутні захворювання та ліки

Подагра часто поєднується з іншими метаболічними та серцево-судинними захворюваннями. До факторів, які можуть підвищувати ризик її розвитку, належать:

1. Артеріальна гіпертензія: високий артеріальний тиск часто поєднується з порушенням роботи нирок та підвищеним рівнем сечової кислоти.

2. Цукровий діабет II типу та інсулінорезистентність: метаболічні порушення можуть зменшувати виведення уратів нирками.

3. Ожиріння: надлишкова маса тіла пов'язана з підвищеним ризиком гіперурикемії та подагри.

4. Хронічна хвороба нирок: зниження функції нирок ускладнює виведення сечової кислоти.

Також підвищувати її рівень можуть деякі медикаменти. Насамперед це діуретики — сечогінні засоби, зокрема гідрохлортіазид та фуросемід. Водночас не можна самостійно скасовувати призначені препарати: лікар оцінює співвідношення користі та ризику й за можливості підбирає альтернативу. До факторів, які також можуть впливати на рівень уратів, належать деякі імуносупресивні препарати та низькі дози аспірину.

Симптоми подагри: як розпізнати хворобу?

Класичний перебіг подагри характеризується раптовим виникненням сильного болю в суглобах, набряку, почервоніння та підвищення температури шкіри над ураженим участком. Людина може роками мати підвищений рівень сечової кислоти без симптомів, перш ніж виникне перший гострий напад.

Ознаки гострого подагричного нападу

Типовий напад подагри часто розвивається дуже швидко, нерідко вночі або рано-вранці. Найхарактерніші ознаки:

• Раптовий початок: біль та запалення можуть розвинутися протягом кількох годин.

• Сильний біль: інтенсивність болю може бути настільки високою, що навіть легкий дотик до ураженої ділянки стає нестерпним.

• Виражені місцеві зміни: суглоб швидко набрякає, шкіра над ним червоніє, стає гарячою та блискучою.

• Загальна реакція: під час сильного нападу можливі підвищення температури тіла, озноб, слабкість та відчуття розбитості.

Без лікування напад може тривати від кількох днів до кількох тижнів. Після стихання запалення настає міжнападний період. Якщо рівень сечової кислоти залишається високим, з часом напади можуть ставати частішими та тривалішими.

Які суглоби вражає подагра найчастіше?

Найхарактернішою локалізацією подагри є плюснефаланговий суглоб великого пальця стопи. Проте захворювання може вражати практично будь-який суглоб.

Найчастіше уражаються:

• Гомілковостопні суглоби;

• Колінні суглоби;

• Суглоби кистей та пальців;

• Ліктьові суглоби;

• Сумки в ділянці ліктьового відростка.

На ранніх етапах напад часто має моноартикулярний характер, тобто запалюється переважно один суглоб. У міру прогресування хвороби можуть залучатися кілька суглобів.

Діагностика подагри: які аналізи та обстеження потрібні?

Спочатку коротко пояснити, що діагноз не встановлюють лише за рівнем сечової кислоти. Це важливо, тому що гіперурикемія не завжди означає подагру, а під час гострого нападу рівень сечової кислоти може навіть бути нормальним.

Чи завжди підвищена сечова кислота означає подагру?

Ні. Підвищений рівень сечової кислоти в крові називають гіперурикемією, але сама по собі вона ще не означає, що в людини є подагра. У багатьох людей рівень уратів може бути підвищеним роками, але кристали моноурату натрію не утворюються у такій кількості, щоб викликати запалення та характерні напади.

Подагру діагностують з урахуванням не лише аналізу крові, а й симптомів, характеру ураження суглобів, анамнезу та, за необхідності, результатів дослідження синовіальної рідини або візуалізаційних обстежень. Тому високий показник сечової кислоти є важливим фактором ризику, але не є самостійним доказом подагри.

Чи може аналіз на сечову кислоту бути нормальним під час нападу?

Так, може. Під час гострого подагричного нападу рівень сечової кислоти в крові іноді залишається в межах референтного діапазону або тимчасово знижується. Тому нормальний результат аналізу, отриманий саме під час загострення, не виключає подагру.

Якщо симптоми характерні для подагри, а показник сечової кислоти під час нападу нормальний, лікар може рекомендувати повторити аналіз після стихання запалення, зазвичай не раніше ніж через кілька тижнів. За сумнівного діагнозу додаткову інформацію може дати дослідження синовіальної рідини на кристали моноурату натрію.

Особливості перебігу подагри у жінок

У жінок подагра зазвичай розвивається пізніше, ніж у чоловіків, і ризик істотно зростає після менопаузи.

Клінічна картина може відрізнятися від класичного нападу на великому пальці стопи. У жінок подагра іноді уражає суглоби кистей та може нагадувати остеоартроз або інші запальні захворювання суглобів. Саме тому за нетипових симптомів важливо підтвердити діагноз, а не визначати причину болю лише за зовнішніми ознаками.

Швидка допомога: як зняти напад подагри вдома?

Гострий напад потребує лікування, а за першого або нетипового епізоду важливо звернутися до лікаря для підтвердження діагнозу. Особливо це необхідно, якщо суглоб дуже гарячий, почервонілий і болючий, оскільки подібні симптоми можуть виникати і при інфекційному артриті.

До консультації з лікарем можна скористатися простими заходами, які допомагають зменшити біль та набряк.

Крок 1: Повний спокій для кінцівки

Уражений суглоб потрібно максимально розвантажити. Бажано надати кінцівці підняте положення, наприклад покласти ногу на подушку або валик. Це може допомогти зменшити набряк.

Крок 2: Холод, а не тепло

Під час гострого запалення холод може допомогти зменшити біль і набряк. Зігрівальні процедури краще не використовувати.

• Прикладіть до суглоба лід або пакет із замороженими овочами, загорнутий у рушник.

• Тримайте холод приблизно 15–20 хвилин, після чого зробіть перерву. Не прикладайте лід безпосередньо до шкіри.

Холодова терапія також входить до рекомендацій щодо допоміжного лікування гострого нападу.

Крок 3: Достатня кількість рідини

Під час загострення важливо не допускати зневоднення, якщо немає медичних причин обмежувати рідину. Проте немає необхідності змушувати себе випивати конкретно 2,5–3 літри на добу або використовувати виключно лужну воду.

Людям із серцевою недостатністю, тяжкою хворобою нирок та деякими іншими станами кількість рідини має визначати лікар.

Для щоденного пиття достатньо звичайної води. Солодкі напої та велика кількість фруктозовмісних продуктів бажано обмежити.

Крок 4: Фармакологічна допомога

Для лікування гострого нападу застосовують протизапальні препарати. Вибір залежить від віку, функції нирок, стану шлунково-кишкового тракту, серцево-судинних захворювань, інших ліків та протипоказань.

1. Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можуть ефективно зменшувати біль і запалення. Конкретний препарат та дозу визначає лікар з урахуванням ризиків.

2. Колхіцин: впливає на механізм подагричного запалення. Найбільша користь очікується при ранньому початку лікування. Дозування має визначати лікар, оскільки передозування може бути токсичним.

3. Глюкокортикоїди: можуть застосовуватися, якщо НПЗЗ або колхіцин протипоказані, не переносяться чи недостатньо ефективні. Препарат може призначатися системно або вводитися безпосередньо в уражений суглоб у відповідних випадках.

Низькі дози аспірину не можна самостійно скасовувати через подагру, якщо вони призначені для профілактики серцево-судинних подій. Рішення про зміну такого лікування має приймати лікар.

Сучасне лікування подагри: від ліквідації нападу до контролю хвороби

Лікування подагри складається з двох взаємопов'язаних напрямів: купірування гострих нападів та довгострокового зниження рівня сечової кислоти.

Мета довготривалої терапії — не просто тимчасово прибрати біль, а поступово зменшити кількість кристалів у тканинах, запобігти новим нападам, зменшити тофуси та захистити суглоби й нирки. Подагра є хронічним захворюванням, тому уратознижувальна терапія для пацієнтів, яким вона показана, зазвичай має тривалий, часто довічний характер.

Медикаментозна терапія під час загострення

Для лікування гострого нападу використовують три основні групи препаратів:

1. Протизапальні засоби (НПЗЗ): застосовуються для швидкого контролю болю та запалення, якщо немає протипоказань.

2. Колхіцин: діє на механізм подагричного запалення та є одним із препаратів першої лінії.

3. Глюкокортикоїди: можуть застосовуватися при протипоказаннях до НПЗЗ або колхіцину, їхній непереносимості чи недостатній ефективності.

Базисна уратознижувальна терапія для щоденного прийому

Уратознижувальна терапія потрібна не всім людям із безсимптомною гіперурикемією, але її рекомендують або розглядають у пацієнтів із подагрою за наявності певних показань: повторних або проблемних нападів, тофусів, хронічного подагричного артриту, хронічної хвороби нирок та деяких інших факторів.

Основна мета лікування — досягнення цільового рівня сечової кислоти нижче 360 мкмоль/л. Для пацієнтів із тофусами або хронічним подагричним артритом може розглядатися нижча ціль — нижче 300 мкмоль/л.

• Алопуринол: один із основних препаратів для довготривалого зниження рівня сечової кислоти. Він пригнічує фермент ксантиноксидазу, що бере участь у її утворенні. Лікування зазвичай починають із низької дози та поступово підвищують її під контролем рівня сечової кислоти.

• Щодо алопуринолу: не існує абсолютної заборони починати уратознижувальну терапію під час гострого нападу. У деяких пацієнтів лікування можуть розпочати під час загострення, особливо якщо напади повторюються часто. В інших випадках лікар може рекомендувати почати терапію після стихання нападу.

• Фебуксостат: також пригнічує ксантиноксидазу та може застосовуватися, якщо алопуринол не дає змоги досягти цільового рівня або погано переноситься. Вибір препарату залежить від супутніх захворювань та індивідуальних ризиків.

Уратознижувальну терапію не можна самостійно починати, скасовувати або змінювати дозу. Якщо людина вже приймає алопуринол або фебуксостат і виник гострий напад, зазвичай терапію не припиняють. Рішення про початок лікування під час нападу приймає лікар.

Після початку або підвищення дози уратознижувальної терапії ризик нападів на певний час може зрости. Саме тому лікар може призначити профілактику загострень, наприклад колхіцин або інший відповідний препарат.

Антипуринова дієта при подагрі: що можна, а що ні?

Протягом багатьох десятиліть пацієнтам із подагрою призначали суворі дієтичні обмеження. Сучасний підхід змінився: немає достатніх доказів, що якась одна специфічна дієта здатна самостійно запобігати всім нападам або істотно знижувати рівень сечової кислоти.

Основна рекомендація — здорове збалансоване харчування, контроль маси тіла, обмеження алкоголю та продуктів із великою кількістю доданого цукру, а також помірне споживання продуктів із високим вмістом пуринів.

Таблиця заборонених та дозволених продуктів при подагрі

Для зручності продукти можна умовно розділити на три категорії:

Руйнуємо міфи: чи можна їсти томати та бобові?

Тривалий час томати, бобові, шпинат та деякі інші рослинні продукти обмежували через їхній вміст пуринів. Сучасні рекомендації не вимагають виключати ці продукти з раціону.

• Бобові та шпинат: рослинні джерела пуринів не мають такого самого впливу на ризик подагри, як деякі продукти тваринного походження. Бобові можуть бути корисним джерелом білка та допомагають урізноманітнити раціон.

• Томати: не належать до продуктів, які необхідно виключати при подагрі. Для більшості людей їх можна включати до здорового збалансованого раціону.

Тому дієта при подагрі не повинна перетворюватися на довгий список заборон. Важливіше контролювати загальну якість харчування, масу тіла, алкоголь та кількість продуктів, які особисто провокують загострення.

Питний режим: яку воду обрати для виведення сечової кислоти?

Достатнє вживання рідини важливе для профілактики зневоднення та підтримання нормальної роботи нирок. Проте спеціальна лужна вода не є обов'язковою частиною лікування подагри.

Для більшості людей основним напоєм має бути звичайна вода. Кількість рідини залежить від віку, маси тіла, фізичної активності, температури навколишнього середовища та стану серця і нирок.

Лужна вода може використовуватися як звичайний напій, якщо вона добре переноситься, але її не слід розглядати як спосіб розчинення кристалів у суглобах. При уратних каменях у нирках лікар може рекомендувати спеціальне підлуження сечі, але це вже окреме лікувальне завдання.

Зразок меню при подагрі на один день

Цей раціон демонструє, що харчування при подагрі може бути різноманітним та ситним без надмірних обмежень.

• Сніданок: сирний пудинг або запіканка з нежирного сиру з додаванням ягід. Склянка чаю або води.

• Перший перекус: одне велике яблуко або груша, невелика жменя горіхів чи насіння.

• Обід: овочевий суп або вегетаріанський борщ. Запечена куряча грудка без шкіри з гарніром із гречки. Салат зі свіжих огірків та зелені.

• Другий перекус: склянка кефіру або натурального йогурту.

• Вечеря: омлет із двох яєць та овочами. Рагу з тушкованих овочів — картоплі, цвітної капусти та моркви. Вода.

  Профілактика нападів подагри

  Профілактика подагри полягає не лише в обмеженні певних продуктів. Головне завдання — підтримувати рівень сечової кислоти в цільовому діапазоні та не допускати умов, які сприяють утворенню нових кристалів у суглобах. За наявності показань лікар призначає уратознижувальну терапію та поступово підбирає її дозу до досягнення цільового рівня сечової кислоти.

  Важливу роль відіграє регулярність лікування. Навіть якщо напади повністю зникли, самостійно припиняти призначені препарати не варто. Підвищений рівень сечової кислоти може зберігатися без симптомів, а кристали продовжують накопичуватися в тканинах.

  Харчування також має бути частиною профілактики. Бажано обмежити алкоголь, солодкі напої та продукти з великою кількістю доданого цукру, не зловживати червоним м'ясом і продуктами з високим вмістом пуринів. Водночас надмірно сувора дієта зазвичай не потрібна. Раціон має залишатися різноманітним та містити достатню кількість овочів, цільнозернових продуктів, молочних продуктів із низьким вмістом жиру та інших продуктів, які добре переносяться.

  Не менш важливо підтримувати здорову масу тіла та регулярно рухатися. При надмірній вазі поступове схуднення може допомогти знизити рівень сечової кислоти та ризик повторних нападів. Різке голодування або дуже суворі дієти, навпаки, можуть погіршити перебіг подагри.

  Потрібно також стежити за достатнім вживанням рідини, особливо в спекотну погоду, під час фізичного навантаження або хвороби, коли ризик зневоднення зростає. Людям із серцевою або нирковою недостатністю необхідний індивідуальний питний режим, який визначає лікар.

  Важливо контролювати супутні захворювання — артеріальну гіпертензію, цукровий діабет, ожиріння та хронічну хворобу нирок. Також не слід самостійно скасовувати ліки, які можуть впливати на рівень сечової кислоти. За необхідності лікар може оцінити можливість заміни препарату на інший.

  Регулярний контроль сечової кислоти допомагає зрозуміти, чи досягнута мета лікування. Саме тривале утримання показника в цільовому діапазоні, а не просто відсутність болю, є основою профілактики нових нападів та ускладнень подагри.

Можливі ускладнення: чим небезпечна запущена подагра?

Подагра може прогресувати, якщо не контролювати рівень сечової кислоти. У такому разі напади стають частішими, можуть залучатися нові суглоби, утворюватися тофуси та розвиватися ускладнення з боку нирок.

Хронічний подагричний артрит та руйнування суглобів

З роками повторні напади можуть переходити в хронічний подагричний артрит. Постійна присутність кристалів уратів у тканинах підтримує запалення, пошкоджує хрящ і кісткову тканину.

На рентгенівських знімках при запущеній подагрі можуть з'являтися характерні ерозії з чіткими контурами, іноді з так званим симптомом «пробійника». Суглоби поступово деформуються, втрачають рухливість, а великі тофуси можуть пошкоджувати навколишні тканини.

Подагрична нефропатія та сечокам'яна хвороба

Нирки відіграють ключову роль у виведенні сечової кислоти, тому подагра часто поєднується з порушенням їхньої функції. У людей із подагрою підвищується ризик утворення уратних каменів у нирках.

Уратні камені мають особливості, через які вони можуть бути погано помітними на звичайному рентгенівському знімку. Для їх виявлення використовують інші методи візуалізації, зокрема УЗД або комп'ютерну томографію.

Тривало підвищений рівень сечової кислоти та супутні захворювання можуть сприяти погіршенню функції нирок і розвитку хронічної ниркової недостатності. Водночас пошкодження нирок при подагрі не варто пояснювати лише «голками сечової кислоти»: важливу роль відіграють також артеріальна гіпертензія, метаболічні порушення та інші супутні фактори.

Саме тому лікування подагри має бути комплексним. Контроль рівня сечової кислоти, своєчасне призначення уратознижувальної терапії за показаннями, корекція маси тіла, харчування, алкоголю та супутніх захворювань допомагають зменшити частоту нападів і ризик довгострокових ускладнень.

Коли потрібно звернутися до лікаря при подагрі?

Перший напад гострого болю, набряку та почервоніння суглоба не варто автоматично вважати подагрою. Схожі симптоми можуть виникати при інфекційному артриті, травмі, інших видах артриту та деяких інших захворюваннях. Тому при першому епізоді необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу.

Термінова медична допомога потрібна, якщо суглоб дуже швидко набряк, став гарячим і різко болючим, а також з'явилися висока температура, озноб, виражена слабкість або загальне погіршення самопочуття. У такій ситуації важливо виключити інфекційний артрит, оскільки зволікання з його лікуванням може призвести до серйозного пошкодження суглоба.

Планову консультацію ревматолога або сімейного лікаря варто пройти, якщо напади повторюються, стають частішими або тривають довше, ніж раніше. Обстеження також необхідне при появі тофусів, постійного болю чи скутості суглобів, а також якщо рівень сечової кислоти залишається підвищеним.

Не слід відкладати звернення до лікаря при появі болю в ділянці нирок, крові в сечі, болісного або утрудненого сечовипускання. Такі симптоми можуть бути пов'язані з уратними каменями або іншими захворюваннями сечовидільної системи.

Особливо важлива консультація для людей із хронічною хворобою нирок, артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом, серцево-судинними захворюваннями або іншими станами, які можуть впливати на перебіг подагри та вибір препаратів.

Навіть якщо напад минув самостійно, це не означає, що захворювання зникло. Повторні загострення свідчать про необхідність оцінити рівень сечової кислоти та визначити, чи потрібна тривала уратознижувальна терапія.