Артрит: види, симптоми, причини, діагностика та лікування

Що таке артрит: механізм розвитку патології

Артритом називають велику групу захворювань, за яких у патологічний процес залучаються суглоби та навколосуглобові тканини. Найчастіше запалення починається із синовіальної оболонки, але залежно від конкретного захворювання можуть уражатися хрящова та кісткова тканини, сухожилля, зв'язки, ентези та інші структури.

За артриту суглоб може боліти, набрякати, ставати гарячим, а рухи в ньому обмежуються. Однак набір симптомів значно залежить від причини захворювання. Ревматоїдний артрит пов'язаний з аутоімунним процесом, подагричний артрит виникає через відкладення кристалів моноурату натрію, реактивний розвивається після певних інфекцій, а інфекційний артрит спричиняють мікроорганізми, які потрапили безпосередньо в суглоб.

Під час запалення синовіальна оболонка потовщується, збільшується утворення синовіальної рідини, виникає набряк. При деяких формах артриту активовані клітини імунної системи виділяють прозапальні медіатори, зокрема фактор некрозу пухлини-альфа та інтерлейкіни. Тривалий неконтрольований запальний процес може пошкоджувати хрящ і прилеглу кісткову тканину.

Важливо розуміти, що артрит не є одним конкретним діагнозом. Це поняття охоплює різні захворювання з різними причинами, перебігом і підходами до лікування. Саме тому причини артриту, його симптоми та лікування можуть суттєво відрізнятися залежно від конкретної форми захворювання.

Експертний акцент

У сучасній ревматології принципово важливо не просто зменшити біль, а визначити тип артриту, оцінити активність захворювання та, якщо це необхідно, якомога раніше розпочати терапію, яка здатна запобігати структурному пошкодженню суглобів. Особливо це стосується запальних аутоімунних артритів.

Чим відрізняється артрит від артрозу: ключові ознаки

Артрит та артроз часто плутають через схожу назву і можливий біль в одних і тих самих суглобах. Проте це не тотожні поняття.

Артрит охоплює запальні захворювання суглобів, тоді як остеоартрит, який в українській практиці часто називають артрозом, є хронічним захворюванням суглоба, при якому відбуваються структурні зміни хряща, субхондральної кістки та інших тканин. Запалення при остеоартриті також може виникати, але воно не робить це захворювання класичним системним запальним артритом.

Не кожен артрит є системним захворюванням і не кожен супроводжується підвищенням ШОЕ або СРБ. Наприклад, лабораторні показники можуть залишатися нормальними навіть за наявності клінічно значущого запального процесу.

Класифікація та основні види артриту

Артрит об'єднує велику групу захворювань із різними причинами, механізмами розвитку та клінічними проявами. Їх класифікують за походженням, кількістю залучених суглобів (моноартрит — один, олігоартрит — від 2 до 4, поліартрит — 5 і більше) та характером перебігу. Нижче детально розглянуто форми, які зустрічаються найчастіше.

Ревматоїдний артрит

Це хронічне системне аутоімунне захворювання, при якому імунна система помилково атакує власні тканини, зокрема синовіальну оболонку суглобів. Характерною особливістю ревматоїдного артриту є симетричність ураження — якщо запалюються суглоби на одній кисті, нерідко з часом уражаються і відповідні суглоби на іншій. За відсутності адекватної базисної терапії захворювання може прогресувати, призводячи до характерних деформацій пальців, зокрема за типом «лебединої шиї» та «бутоньєрки», руйнування суглобових структур і значного функціонального обмеження.

Подагричний артрит

Захворювання, що розвивається на тлі стійкого підвищення рівня сечової кислоти в крові (гіперурикемії), внаслідок чого кристали моноурату натрію можуть утворюватися та відкладатися в суглобових тканинах. Важливу роль у розвитку гіперурикемії відіграє недостатнє виведення сечової кислоти нирками, але можливе також її надмірне утворення або поєднання цих механізмів.

Класичний напад подагри починається раптово, нерідко вночі, найчастіше вражаючи плюснефаланговий суглоб великого пальця стопи. Біль може бути надзвичайно сильним, а навіть легкий дотик до запаленого суглоба іноді спричиняє різке посилення болю.

Інфекційний (септичний) артрит

Виникає, коли в суглоб потрапляє патогенний мікроорганізм, найчастіше бактерія, зокрема золотистий стафілокок, стрептокок або гонокок. Зараження може відбутися гематогенним шляхом, коли інфекція потрапляє до суглоба з кровотоком з іншого вогнища в організмі, або безпосередньо після відкритої травми чи медичної процедури.

Це ургентний стан, який часто супроводжується вираженим болем, набряком, місцевим підвищенням температури, значним обмеженням рухів та, у частини пацієнтів, високою температурою тіла. Септичний артрит потребує негайної медичної оцінки та, як правило, антибактеріального лікування і дренування інфікованого суглоба відповідно до клінічної ситуації.

Псоріатичний артрит

Розвивається приблизно у 10–30% пацієнтів із псоріазом. Характерною ознакою може бути дактиліт — так званий «сосископодібний» палець, коли одночасно уражаються суглоби, сухожилля та їхні піхви, через що весь палець стає набряклим і болючим. Рухи пальця можуть бути різко обмежені.

Псоріатичний артрит також може уражати великі та дрібні суглоби, хребет і місця прикріплення сухожиль.

Реактивний артрит

Це запальне захворювання суглобів, яке виникає як імунна відповідь через 2–4 тижні після перенесеної інфекції. Найчастіше тригером стають кишкові інфекції, зокрема спричинені Salmonella, Shigella, Yersinia або Campylobacter, а також деякі сечостатеві інфекції, зокрема хламідійна.

При реактивному артриті збудник зазвичай не перебуває безпосередньо всередині суглоба. Захворювання може поєднуватися із запаленням очей, уретри, місць прикріплення сухожиль та інших структур. Термін «синдром Рейтера», який раніше використовували для опису окремого варіанта такого захворювання, нині вважається застарілим і переважно замінений терміном «реактивний артрит».

Остеоартрит

Остеоартрит, який у побуті та медичній практиці часто називають артрозом, є хронічним захворюванням суглоба, при якому поступово відбуваються структурні зміни суглобового хряща, субхондральної кістки, синовіальної оболонки та інших навколосуглобових тканин. На тлі цих змін може виникати вторинне запалення синовіальної оболонки — синовіт.

Найчастіше уражаються суглоби, які зазнають значного навантаження, зокрема колінні та кульшові. Остеоартрит колінного суглоба часто називають гонартрозом, а остеоартрит кульшового суглоба — коксартрозом.

Найчастіше уражаються колінні, кульшові суглоби, суглоби кистей та хребет.

Важливо

Назва «артрит» не визначає схему лікування. Препарати, ефективні при ревматоїдному артриті, не є універсальними для подагри, інфекційного артриту чи остеоартриту. Саме тому перед початком тривалої терапії необхідно встановити конкретну форму захворювання.

Перші ознаки артриту та розгорнута симптоматика

Вчасне розпізнавання перших ознак артриту дозволяє своєчасно встановити причину симптомів, розпочати відповідне лікування та зменшити ризик незворотного пошкодження суглобів. Симптоми можуть бути локальними, тобто пов'язаними безпосередньо із суглобами, та загальними, особливо при системних запальних захворюваннях.

Ранні прояви (на що звернути увагу)

• Ранкова скутість: відчуття, ніби суглоби стали «дерев'яними», напруженими або їх важко розробити після пробудження. Людині потрібен певний час і серія легких рухів, щоб відновити звичну рухливість. Особливо характерною тривала ранкова скутість є для запальних артритів. При ревматоїдному артриті вона часто триває понад 30 хвилин, а іноді значно довше.
• Біль у суглобах: може виникати під час руху, у стані спокою або вночі. Характер болю залежить від конкретної форми захворювання.
• Проблеми з дрібною моторикою: при ураженні суглобів кистей людині може бути важко застебнути ґудзики, повернути ключ у замку, відкрити пляшку, утримувати чашку або виконувати інші точні рухи. Такі труднощі можуть бути одним із проявів запалення та набряку дрібних суглобів.

Розгорнута клінічна картина

1. Больовий синдром: характер болю залежить від конкретної форми артриту. При запальних артритах біль може бути присутнім навіть у стані спокою, посилюватися вночі або ближче до ранку та супроводжуватися тривалою скутістю. Після початку руху та поступового «розроблення» суглоба дискомфорт іноді зменшується.

   При остеоартриті більш характерним є механічний біль, який посилюється під час навантаження та може зменшуватися у стані спокою. Для нього також характерний стартовий біль, що виникає на початку руху після тривалого сидіння або лежання.

   Інтенсивність болю може суттєво відрізнятися. При гострому подагричному або інфекційному артриті він може виникнути раптово та бути надзвичайно сильним. При хронічних запальних захворюваннях біль може наростати поступово та супроводжуватися стійкою ранковою скутістю.

2. Набряк та випіт: через запалення синовіальна оболонка потовщується, а утворення синовіальної рідини може збільшуватися. У порожнині суглоба накопичується випіт, через що суглоб збільшується в об'ємі, а його природні контури та анатомічні заглиблення можуть згладжуватися.

   При значному випоті в колінному суглобі лікар може виявити симптом балотування надколінка. При натисканні на надколінок він зміщується внаслідок наявності рідини в суглобовій порожнині та повертається у вихідне положення після припинення натискання.

   Набряк може бути особливо помітним при ураженні дрібних суглобів кистей, стоп, колін або гомілковостопних суглобів. При деяких формах артриту він виникає раптово, тоді як при хронічному запальному процесі може зберігатися протягом тривалого часу.

3. Місцеве тепло та почервоніння: шкіра над запаленим суглобом може ставати теплішою через активний запальний процес. При деяких гострих формах артриту вона також червоніє. Особливо виражені місцеве тепло та почервоніння можуть спостерігатися при подагричному та інфекційному артриті.

   При ревматоїдному артриті шкіра над ураженим суглобом може залишатися без виражених змін кольору, хоча сам суглоб може бути набряклим, болючим і теплішим на дотик.

4. Порушення функції та обмеження рухливості: через біль, набряк і запалення людині стає важко повністю зігнути або розігнути суглоб. При ураженні кистей це може проявлятися труднощами під час застібання одягу, приготування їжі, відкривання ємностей або виконання інших побутових дій.

   При артриті колінних чи кульшових суглобів може ставати важко ходити, підніматися сходами, вставати зі стільця або виконувати звичну фізичну роботу. Через тривалий біль людина може мимоволі зменшувати фізичну активність, що поступово призводить до ослаблення м'язів і додаткового погіршення функції суглоба.

   За тривалого перебігу окремих форм артриту можуть формуватися стійкі контрактури, деформації та значне обмеження функції. Контрактура означає стійке обмеження рухів, за якого суглоб неможливо повністю зігнути або розігнути. При деяких захворюваннях можливий анкілоз — стійка або повна втрата рухливості суглоба внаслідок патологічних змін і зрощення його структур.

При системних запальних артритах до місцевих проявів можуть додаватися загальна слабкість, підвищена втомлюваність, нездужання, порушення сну, зниження апетиту або субфебрильна температура. Їхня вираженість залежить від активності та конкретного типу захворювання.

Важливо оцінювати не окремий симптом, а їх поєднання: характер болю, тривалість ранкової скутості, наявність набряку та випоту, місцеве тепло, почервоніння, кількість і розташування уражених суглобів та ступінь порушення їхньої функції. Саме сукупність цих ознак допомагає лікарю відрізнити запальний артрит від остеоартриту, подагри, інфекційного процесу та інших причин болю в суглобах.

Причини артриту та фактори ризику

Етіологія артриту багатофакторна. Залежно від конкретної форми захворювання воно може розвиватися внаслідок поєднання генетичної схильності, порушень роботи імунної системи, інфекцій, метаболічних змін, травм та інших факторів.

Основні причини

• Генетичний фактор: наявність певних генетичних варіантів може підвищувати схильність до окремих форм артриту. Наприклад, HLA-B27 пов'язаний із групою захворювань, до якої належать реактивний артрит та анкілозивний спондиліт, а певні варіанти HLA-системи, зокрема HLA-DR4, асоційовані з підвищеним ризиком ревматоїдного артриту. Водночас наявність такого генетичного маркера не означає, що захворювання обов'язково розвинеться.
• Інфекції: деякі інфекції можуть безпосередньо спричиняти інфекційний артрит, якщо мікроорганізми потрапляють у суглоб. Інші здатні запускати реактивне запалення після того, як сама інфекція вже минула. Окремим прикладом є гостра ревматична лихоманка, яка може розвинутися після інфекції, спричиненої бета-гемолітичним стрептококом групи А, та уражати суглоби, серце й інші органи.
• Порушення обміну речовин: при подагрі ключову роль відіграє стійке підвищення рівня сечової кислоти в крові (гіперурикемія), внаслідок чого можуть утворюватися та відкладатися кристали моноурату натрію. Гіперурикемія може виникати через недостатнє виведення сечової кислоти нирками, її надмірне утворення або поєднання цих механізмів. На рівень уратів також впливають харчування, маса тіла, деякі захворювання та лікарські препарати.
• Травматизація та повторне механічне навантаження: внутрішньосуглобові переломи, тяжкі ушкодження зв'язок та інші травми можуть підвищувати ризик подальших дегенеративних змін суглоба. Тривале повторне навантаження також може сприяти розвитку або прогресуванню остеоартриту, особливо якщо воно поєднується з іншими факторами ризику.

Фактори, що підвищують ризик розвитку або несприятливого перебігу захворювання

• Вік та стать: ризик різних форм артриту залежить від віку та статі. Ревматоїдний артрит частіше зустрічається у жінок, хоча може розвиватися у людей будь-якого віку. Подагра частіше виникає у чоловіків, особливо в середньому та старшому віці, але після менопаузи ризик у жінок також зростає.
• Надмірна маса тіла: збільшує механічне навантаження на колінні та кульшові суглоби та є важливим фактором ризику остеоартриту. Жирова тканина також бере участь у виробленні біологічно активних речовин, які можуть впливати на запальні процеси в організмі.
• Куріння: є встановленим фактором ризику ревматоїдного артриту та пов'язане з більш несприятливим перебігом захворювання. У людей із генетичною схильністю куріння може сприяти формуванню аутоімунної відповіді, зокрема через зміни білків у дихальних шляхах і процеси їх цитрулінування.
• Псоріаз: є важливим фактором ризику псоріатичного артриту. У частини людей із псоріазом з часом розвивається запальне ураження суглобів, тому поява болю, набряку, ранкової скутості або припухлості пальців потребує оцінки лікаря.
• Перенесені інфекції: деякі кишкові та сечостатеві інфекції можуть передувати розвитку реактивного артриту. Ризик залежить не лише від самого факту інфекції, а й від виду збудника та індивідуальної схильності людини.
• Попередні травми суглобів: ушкодження суглобових структур можуть у подальшому збільшувати ризик остеоартриту, особливо якщо травма була тяжкою або супроводжувалася переломом, пошкодженням хряща чи зв'язок.

Важливо розуміти, що наявність одного або навіть кількох факторів ризику не означає неминучого розвитку артриту. Для різних форм захворювання діють різні механізми, а остаточний діагноз встановлюють на основі симптомів, огляду, лабораторних показників та, за потреби, інструментальних досліджень.

Діагностика артриту: які аналізи та обстеження потрібні

Успіх лікування значною мірою залежить від точного визначення типу артриту. Схожі симптоми можуть виникати при різних захворюваннях, але підходи до їх лікування суттєво відрізняються. Тому діагноз не можна встановлювати лише за зовнішніми проявами або одним аналізом. Лікар оцінює скарги, анамнез, результати огляду, лабораторних та інструментальних досліджень у сукупності.

Лабораторні дослідження

Залежно від симптомів і передбачуваної форми захворювання можуть призначатися:

• Загальний аналіз крові: дозволяє оцінити рівень гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів та інші показники. При деяких хронічних запальних захворюваннях може виявлятися анемія або інші зміни, але результати не є специфічними для артриту.
• ШОЕ та С-реактивний білок (СРБ): використовуються для оцінки активності системного запального процесу. Підвищення цих показників може підтримувати припущення про запальне захворювання, однак нормальні значення не виключають артрит, а підвищення можливе й при інших станах.
• Сечова кислота: визначається при підозрі на подагру та для оцінки рівня уратів. Важливо, що нормальний рівень сечової кислоти під час гострого нападу не виключає подагричний артрит, тому результат оцінюють разом із клінічною картиною та іншими дослідженнями.
• Ревматоїдний фактор (РФ): може виявлятися при ревматоїдному артриті, але не є специфічним для нього. Позитивний результат сам по собі не означає наявності захворювання.
• Антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (анти-ЦЦП): мають високу специфічність для ревматоїдного артриту та допомагають оцінити ймовірність цього діагнозу, особливо разом із клінічними проявами. Анти-ЦЦП можуть виявлятися ще до появи виражених симптомів, але жоден лабораторний тест не встановлює ревматоїдний артрит самостійно.
• Біохімічні показники: за потреби оцінюють функцію печінки та нирок, рівень глюкози та інші показники. Такі дослідження особливо важливі перед призначенням або під час контролю певних лікарських препаратів.

За наявності відповідних симптомів лікар може призначити додаткові імунологічні дослідження, зокрема антинуклеарні антитіла або інші тести. Їх не рекомендують виконувати без показань як універсальний скринінг усіх форм артриту.

Інструментальна та апаратна діагностика

1. Рентгенографія суглобів: один із базових методів оцінки структурних змін. Дозволяє виявити звуження суглобової щілини, ерозії кісткової тканини, деформації, зміни субхондральної кістки та остеофіти, які особливо характерні для остеоартриту. На ранніх етапах запального артриту рентгенографія може ще не показувати патологічних змін, тому нормальний результат не виключає захворювання.
2. УЗД суглобів: безпечний метод, який дозволяє оцінити м'які тканини та виявити випіт у порожнині суглоба, потовщення синовіальної оболонки, ознаки синовіту, зміни сухожиль, ентезит та деякі інші патологічні процеси. УЗД також може допомагати лікарю під час проведення пункції або внутрішньосуглобової ін'єкції.
3. Магнітно-резонансна томографія (МРТ): має високу чутливість до ранніх запальних і структурних змін. Метод дозволяє виявляти синовіт, випіт, кісткові ерозії та набряк кісткового мозку ще до появи частини змін на рентгенограмі. Важливо розуміти, що синовіт і набряк кісткового мозку є різними патологічними змінами та не є синонімами.
4. Пункція суглоба та аналіз синовіальної рідини: особливо важливі при гострому моноартриті, коли необхідно виключити інфекційний або кристалічний артрит. Під час процедури отримують синовіальну рідину, яку досліджують на кількість і склад клітин, наявність кристалів та мікроорганізмів. Виявлення кристалів моноурату натрію може підтвердити подагричний артрит, а мікробіологічне дослідження допомагає виявити інфекційного збудника.

Важливо, що не всім пацієнтам потрібні всі перелічені дослідження. Обсяг діагностики залежить від кількості уражених суглобів, тривалості симптомів, характеру болю, наявності набряку та ранкової скутості, супутніх захворювань і підозрюваної форми артриту. Особливої уваги потребує раптовий сильний біль і набряк одного суглоба, оскільки в такій ситуації необхідно насамперед виключити інфекційний артрит.

Ефективні ліки від артриту: медикаментозна терапія

Медикаментозна терапія є важливою складовою лікування багатьох форм артриту. Вона може бути спрямована на швидке зменшення болю та запалення або на контроль самого захворювання та запобігання пошкодженню суглобів. Конкретна схема залежить від причини артриту, його активності, кількості уражених суглобів та загального стану людини.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

Це одна з основних груп препаратів для короткочасного зменшення болю, набряку та запалення при артриті. Вони блокують ферменти циклооксигенази (ЦОГ), які беруть участь у синтезі простагландинів, що відіграють важливу роль у розвитку болю та запальної реакції.

• Неселективні НПЗП (диклофенак, ібупрофен, кетопрофен): мають протизапальний і знеболювальний ефект, але при тривалому застосуванні можуть підвищувати ризик подразнення слизової оболонки шлунка, виразок та шлунково-кишкових кровотеч.
• Селективні та переважно селективні інгібітори ЦОГ-2 (мелоксикам, німесулід, целекоксиб, еторикоксиб): мають певні відмінності у впливі на шлунково-кишковий тракт, але також можуть спричиняти побічні ефекти, зокрема з боку нирок та серцево-судинної системи.

НПЗП можуть ефективно зменшувати біль у суглобах і запалення, але при більшості аутоімунних форм артриту не усувають причину захворювання та не замінюють базисну терапію.

Важливо: НПЗП не слід приймати безконтрольно або безперервно протягом тривалого часу без нагляду лікаря. Вибір препарату, доза та тривалість лікування залежать від форми артриту, віку, супутніх захворювань і ризику побічних ефектів. За підвищеного ризику шлунково-кишкових ускладнень лікар може призначити гастропротектор, наприклад омепразол або пантопразол.

Базисні препарати для лікування артриту

Базисні препарати застосовують насамперед при ревматоїдному та деяких інших запальних аутоімунних формах артриту. Їхнє завдання полягає не лише у зменшенні симптомів, а в контролі активності захворювання та зниженні ризику структурного пошкодження суглобів.

Традиційні базисні препарати:

• метотрексат;
• лефлуномід;
• сульфасалазин;
• гідроксихлорохін у відповідних клінічних ситуаціях.

Метотрексат є одним із основних препаратів базисної терапії ревматоїдного артриту. Його застосовують за спеціальною схемою, зазвичай один раз на тиждень, а не щодня. Часто одночасно призначають фолієву кислоту для зменшення ризику деяких побічних ефектів.

Лефлуномід, сульфасалазин та інші базисні препарати можуть використовуватися залежно від виду артриту, активності захворювання, супутніх станів та переносимості лікування.

Біологічна терапія

Біологічні препарати впливають на конкретні молекули або клітини, які беруть участь у розвитку імунного запалення. Залежно від виду захворювання можуть застосовуватися інгібітори фактора некрозу пухлини-альфа (ФНП-α), інгібітори інтерлейкінів та препарати, що впливають на інші ланки імунної відповіді. До них належать, зокрема, адалімумаб, інфліксимаб, тоцилізумаб та інші препарати.

Біологічну терапію призначають за чіткими показаннями, якщо стандартне лікування не забезпечує достатнього контролю захворювання або в інших передбачених клінічними рекомендаціями ситуаціях. Перед початком деяких видів такої терапії необхідне обстеження на окремі інфекції.

Важливо: базисні препарати призначає лікар. Лікування потребує регулярного контролю ефективності та безпеки, а самостійно змінювати дозу або припиняти терапію не слід.

Локальна терапія: мазі та гелі при болю в суглобах

Місцеві препарати можуть бути корисними переважно при болю в поверхневих суглобах. Вони дають змогу впливати на больову ділянку та в окремих ситуаціях можуть бути альтернативою або доповненням до системних знеболювальних препаратів.

Місцеві препарати можна класифікувати тааким чином:

1. Гелі або креми на основі НПЗП (диклофенак, диклак, ібупрофен, кетопрофен). Вони глибоко проникають у тканини та створюють високу концентрацію діючої речовини безпосередньо у зоні запалення Торгові назви препаратів можуть відрізнятися залежно від країни та виробника, тому орієнтуватися краще насамперед на діючу речовину.

Місцеві НПЗП особливо часто використовують при болю в поверхневих суглобах, наприклад кистях або колінах. Водночас їхня ефективність залежить від причини болю та глибини розташування уражених тканин.

2. Зігріваючі та подразнюючі мазі:  це препарати на основі капсаїцину (екстракту червоного перцю), бджолиної або зміїної отрути (Апізартрон, Віпросал). Вони розширюють судини та покращують мікроциркуляцію крові.

Увага! Зігріваючі мазі категорично заборонено використовувати у гостру фазу артриту, коли суглоб гарячий, набряклий і червоний. Це лише посилить притік крові та загострить запальний процес.

Внутрішньосуглобові ін'єкції та маніпуляції

У певних клінічних ситуаціях лікар може розглянути введення препаратів безпосередньо в порожнину суглоба. Такий підхід дає можливість впливати на конкретну ділянку, але не замінює лікування основного захворювання.

1. Глюкокортикоїди (ГКС). Внутрішньосуглобове введення глюкокортикоїдів може швидко зменшити локальне запалення, набряк і біль при деяких формах артриту. Частоту таких ін'єкцій визначають індивідуально. Занадто часте введення в один і той самий суглоб небажане через потенційний ризик пошкодження суглобових структур. Перед ін'єкцією в гостро набряклий суглоб необхідно врахувати можливість інфекційного артриту.
2. Препарати гіалуронової кислоти. Їх застосовують переважно при остеоартриті. Вони можуть покращувати характеристики синовіальної рідини та зменшувати біль у частини пацієнтів. Водночас гіалуронова кислота не є базисним лікуванням ревматоїдного, подагричного або інфекційного артриту і не повинна подаватися як універсальний засіб від усіх захворювань суглобів.
3. PRP-терапія (плазма, збагачена тромбоцитами). Метод передбачає введення власної плазми крові з підвищеною концентрацією тромбоцитів. PRP досліджується переважно при остеоартриті та деяких патологіях сухожиль. У частини пацієнтів метод може зменшувати біль і покращувати функцію суглоба, однак його не слід представляти як доведений спосіб відновлення пошкодженого хряща або універсальне лікування будь-якого артриту.

Фізіотерапія та лікувальна фізкультура (ЛФК)

Медикаментозне лікування багатьох захворювань суглобів доцільно поєднувати з фізичною активністю та реабілітацією. Характер навантаження залежить від типу артриту, активності запалення, стану суглобів та фізичних можливостей людини.

У період вираженого загострення навантаження на запалений суглоб може тимчасово зменшуватися. Після стихання гострого процесу рухову активність поступово відновлюють.

Ефективні фізіотерапевтичні методи

Магнітотерапія, лазеротерапія, ультразвукова терапія та ударно-хвильова терапія можуть застосовуватися в окремих програмах фізіотерапії та реабілітації. Водночас їхня ефективність залежить від конкретного захворювання та клінічної ситуації, а доказовість не є однаковою для всіх методів.

При запальних артритах фізіотерапевтичні процедури не повинні замінювати медикаментозне лікування, яке контролює активність основного захворювання. Їх можна розглядати як допоміжний компонент реабілітації, якщо вони підходять конкретному пацієнту.

Лікувальна фізкультура (ЛФК)

Регулярна рухова активність є важливою частиною комплексного лікування артриту. Правильно підібрані вправи допомагають підтримувати рухливість суглобів, силу м'язів, фізичну витривалість та функціональну незалежність. Водночас ЛФК не замінює медикаментозне лікування, якщо воно необхідне для контролю запального процесу.

До програми вправ при артриті можуть входити плавання та вправи у воді, зокрема аквааеробіка, під час якої вода зменшує навантаження на колінні та кульшові суглоби. Також можуть бути корисними ходьба, велотренажер із низьким або індивідуально підібраним опором, вправи на рухливість суглобів, розтягування та зміцнення м'язів-стабілізаторів. Конкретний комплекс ЛФК при артриті підбирають залежно від виду захворювання, уражених суглобів, активності запального процесу та фізичного стану людини.

Не існує універсального правила, за яким усім людям з артритом категорично заборонені біг, стрибки, присідання або вправи з обтяженням. Водночас при активному запаленні, вираженому болю, набряку або значному пошкодженні суглоба ударні та надмірні навантаження можуть бути небажаними. У таких ситуаціях програму фізичної активності необхідно адаптувати.

Головний принцип лікування артриту суглобів за допомогою фізичної активності полягає не в повній відмові від навантаження, а в його правильному дозуванні. Вправи не повинні викликати різкого болю або помітного погіршення стану після заняття. При вираженому болю, гострому запаленні або значному обмеженні рухів програму вправ варто узгодити з лікарем або фахівцем із реабілітації.

Перша допомога: як зняти біль при артриті в домашніх умовах

Загострення захворювання може виникнути раптово. До моменту медичної консультації можна вжити заходів, які допоможуть зменшити біль і не посилити запалення:

1. Тимчасово зменште навантаження на суглоб. Якщо рухи посилюють біль, дайте суглобу відпочити, але не залишайтеся повністю нерухомими надовго без медичних показань. За необхідності для ходьби можна використовувати тростину або інший засіб опори, якщо він правильно підібраний.
2. Правильно обирайте тепло або холод. Якщо суглоб гарячий, набряклий і почервонілий, особливо при раптовому загостренні, активне прогрівання небажане. У такій ситуації можна прикласти холод через тканину на короткий проміжок часу, наприклад на 10–15 хвилин. При хронічному болю без ознак гострого запалення тепло іноді допомагає зменшити м'язову напругу та відчуття скутості.
3. Прийом безрецептурних анальгетиків: Одноразовий прийом таблетки парацетамолу або НПЗП, наприклад ібупрофен , якщо немає протипоказів. Це допоможе дотерпіти до прийому лікаря. Вибір препарату та його дозування залежить від віку, супутніх захворювань, інших ліків і ризику побічних ефектів. НПЗП не слід самостійно поєднувати між собою.
4. Місцеве нанесення гелю: гелі з диклофенаком, ібупрофеном або кетопрофеном можуть допомагати при болю в поверхневих суглобах, якщо вони підходять для конкретної ситуації. Наносити препарат потрібно відповідно до інструкції, не пошкоджуючи шкіру та не використовуючи його на ділянках із подразненням.

Якщо суглоб раптово сильно набряк, почервонів, став гарячим, біль виник уперше або одночасно підвищилася температура тіла, не варто обмежуватися домашнім лікуванням. Такі симптоми можуть бути ознакою інфекційного або іншого гострого артриту, який потребує швидкої медичної оцінки.

Дієта та харчування при артриті: що варто врахувати

Не існує єдиної дієти, яка виліковує всі форми артриту. Харчування має особливе значення при подагрі, надмірній масі тіла та деяких супутніх метаболічних порушеннях. При ревматоїдному, псоріатичному та інших запальних артритах раціон може бути частиною здорового способу життя, але не замінює медикаментозну терапію.

Що варто повністю виключити або суворо обмежити:

• Алкоголь: Будь-який алкоголь (особливо пиво та вино) може підвищувати рівень сечової кислоти та є головним тригером гострих нападів подагри.
• Продукти з високим вмістом пуринів при подагрі. До них належать субпродукти, деякі види м'яса, окремі морепродукти та концентровані м'ясні бульйони. Водночас не потрібно самостійно переходити на надзвичайно сувору дієту без консультації лікаря.
• Солодкі напої та надлишок доданого цукру. Велика кількість фруктози може бути несприятливою при подагрі, а надлишок калорій сприяє збільшенню маси тіла.
• Надмірно калорійні та ультраоброблені продукти. Їх регулярне вживання може сприяти набору ваги та погіршенню метаболічного здоров'я.

Що має бути в раціоні щодня

Правильно організоване харчування при артриті не замінює основне лікування, але допомагає забезпечити організм необхідними поживними речовинами та підтримувати здорову масу тіла. У раціоні варто регулярно залишати продукти з омега-3 жирними кислотами, овочі, ягоди та повноцінні джерела білка.

• Омега-3 жирні кислоти: морська риба (лосось, скумбрія, оселедець), лляна олія, насіння чіа, волоські горіхи. Омега-3 жирні кислоти можуть мати помірний протизапальний ефект і є важливою частиною збалансованого раціону.
• Свіжі овочі та ягоди: броколі, цвітна капуста, шпинат, чорниця, вишня та інші сезонні продукти. Вони забезпечують організм клітковиною, вітамінами, мінералами та рослинними сполуками з антиоксидантними властивостями.
• Джерела білка: риба, птиця, яйця, нежирне м'ясо та бобові. До раціону також можна включати нежирний холодець або заливні страви з риби як джерело білка та желатину, але вони не є спеціальним засобом для відновлення хряща. Цибуля та часник можуть бути частиною здорового раціону завдяки вмісту рослинних біологічно активних сполук.

При подагрі важливо не тільки коригувати харчування, а й контролювати рівень сечової кислоти. Якщо лікар призначив уратзнижувальну терапію, дієта не повинна використовуватися як її заміна.

Не потрібно без доказів виключати цілі групи продуктів, наприклад пасльонові, лише через припущення, що вони «підсилюють запалення». Для ревматоїдного артриту немає універсальної заборони на томати, картоплю, баклажани чи перець.

Народні методи лікування артриту

В інтернеті можна знайти безліч рекомендацій про народні методи лікування артриту: від компресів із капустяного листя та лопуха до трав'яних відварів, прогрівання суглобів і бджолиних укусів. Частина таких процедур може створювати відчуття тимчасового полегшення, але вони не усувають причину захворювання і не здатні замінити специфічне лікування.

Якщо людина шукає, як лікувати артрит народними методами, важливо насамперед визначити форму захворювання. Підходи до лікування ревматоїдного, подагричного, інфекційного, псоріатичного артриту та остеоартриту суттєво відрізняються. Тому домашні методи можна розглядати лише як допоміжні, якщо вони не суперечать рекомендаціям лікаря.

Народні засоби від артриту: що можна використовувати як допоміжний метод

Компреси при артриті іноді використовують для тимчасового зменшення дискомфорту. Наприклад, прохолодний компрес може бути приємним при відчутті жару та набряку, а помірне тепло в деяких хронічних станах допомагає зменшити м'язову напругу та ранкову скутість.

Компреси з капустяного листя або лопуха зазвичай не становлять значної небезпеки, якщо шкіра не пошкоджена і немає алергічної реакції. Водночас переконливих доказів, що такі процедури впливають на причину артриту, зупиняють запалення або відновлюють пошкоджений хрящ, немає.

Трави при артриті також не можуть вважатися заміною основного лікування. Рослинні засоби можуть мати біологічну активність і взаємодіяти з лікарськими препаратами, тому відвари та настої не слід вважати автоматично безпечними.

Чи можна гріти суглоб при артриті

Питання «чи можна гріти суглоб при артриті» особливо актуальне під час загострення. Якщо суглоб раптово став гарячим, червоним, сильно набряк і болить, інтенсивне прогрівання гарячою сіллю, піском або іншими способами небажане. Воно може посилити відчуття тепла, набряк і дискомфорт.

Помірне тепло іноді використовують при хронічному болю та скутості, коли немає ознак гострого запалення. Наприклад, тепла ванночка або нетривалий теплий компрес можуть допомогти розслабити навколосуглобові м'язи та полегшити рухи. Проте тепло не лікує причину артриту.

Якщо гострий біль і набряк виникли раптово, особливо в одному суглобі, не варто самостійно визначати причину і лікувати її прогріванням. Необхідно виключити подагричний або інфекційний артрит.

Небезпечні народні методи лікування артриту

Деякі способи, які рекламують як домашнє лікування артриту, можуть становити реальну небезпеку.

Самостійні бджолині укуси або інші процедури апітерапії можуть спричинити сильну алергічну реакцію, включно з анафілаксією. Тому використовувати бджолину отруту самостійно для лікування болю в суглобах не можна.

Небажано також наносити на шкіру концентровані спиртові настоянки, агресивні подразнювальні речовини, ефірні олії у високій концентрації або невідомі суміші. Вони можуть спричинити подразнення, контактний дерматит чи навіть хімічний опік.

Окрему небезпеку становить інтенсивне прогрівання суглоба при вираженому набряку, почервонінні та місцевому підвищенні температури. Такі симптоми можуть бути ознакою гострого запального процесу, а в деяких випадках інфекційного артриту, який потребує невідкладного лікування.

Чому не можна замінювати ліки народними методами

Найсерйозніша помилка полягає не в самому використанні допоміжного компресу чи іншої домашньої процедури, а у відмові від ефективної терапії.

При ревматоїдному артриті своєчасне призначення базисних протиревматичних препаратів допомагає контролювати активність захворювання та знижувати ризик структурного пошкодження суглобів. При подагрі необхідно контролювати рівень сечової кислоти, а при інфекційному артриті можуть знадобитися антибактеріальна терапія та дренування суглоба.

Тому народні засоби від артриту можуть розглядатися лише як додатковий компонент для полегшення окремих симптомів. Вони не повинні замінювати базисну терапію, антибіотики при інфекційному процесі, уратзнижувальне лікування при подагрі або інші препарати, які призначають залежно від конкретного діагнозу.

Якщо біль у суглобі не минає, регулярно повторюється або супроводжується набряком і ранковою скутістю, краще не обмежуватися лікуванням артриту в домашніх умовах. Правильна діагностика дозволяє визначити причину симптомів і вчасно розпочати лікування, яке може запобігти подальшому пошкодженню суглобів.

Хірургічне лікування артриту

Операція при артриті потрібна не всім пацієнтам. Більшість форм захворювання насамперед лікують медикаментозно, а хірургічне втручання розглядають тоді, коли сформувалися значні незворотні структурні зміни суглоба, зберігається виражений біль або суттєво порушена його функція.

Рішення про хірургічне лікування приймають індивідуально з урахуванням виду артриту, ступеня пошкодження суглоба, інтенсивності болю, обмеження рухливості та ефективності консервативної терапії. Сам факт наявності артриту не є показанням до операції.

Основні види операцій

1. Лікувально-діагностична артроскопія

Артроскопія при артриті є малоінвазивним втручанням, під час якого через невеликі доступи в суглоб вводять артроскоп із камерою та спеціальні хірургічні інструменти.

Залежно від конкретної патології під час процедури можуть видаляти вільні внутрішньосуглобові тіла, проводити обробку окремих пошкоджених структур, виконувати синовектомію або інші необхідні маніпуляції.

Водночас артроскопія не є універсальним методом лікування артриту. При остеоартриті звичайне артроскопічне «промивання» або очищення суглоба не рекомендують проводити лише для лікування болю без конкретних показань. Тому необхідність операції визначається не самим фактом наявності артриту, а конкретними структурними змінами та клінічною ситуацією.

2. Ендопротезування суглоба

Ендопротезування є одним із основних хірургічних методів лікування при тяжкому незворотному пошкодженні суглоба. Під час операції пошкоджені суглобові поверхні частково або повністю замінюють компонентами штучного суглоба.

Заміна суглоба найчастіше проводиться на кульшовому та колінному суглобах. Ендопротезування може суттєво зменшити хронічний біль, покращити рухливість і функціональні можливості людини, якщо консервативне лікування вже не забезпечує прийнятного результату.

Тривалість служби ендопротеза залежить від його конструкції, матеріалів, стану кісткової тканини, рівня фізичної активності, маси тіла та інших факторів. Сучасні імпланти можуть служити багато років, але твердження про обов'язкову заміну протеза саме через 15–20 років є занадто категоричним. Ревізійне ендопротезування може знадобитися у разі зношування компонентів, їх розхитування, перелому, інфекції або інших ускладнень.

3. Артродез

Артродез передбачає хірургічне створення нерухомості суглоба шляхом зрощення кісток. Така операція може застосовуватися в окремих ситуаціях при тяжкому пошкодженні суглоба, коли збереження рухливості неможливе або ендопротезування недоцільне.

Найчастіше артродез використовують для певних суглобів стопи, гомілковостопного суглоба, кисті та інших ділянок залежно від конкретної патології. Після зрощення рух у прооперованому суглобі втрачається, проте це може значно зменшити біль і забезпечити стабільність кінцівки.

Важливо розуміти, що хірургічне лікування артриту не усуває системну причину аутоімунного захворювання. Навіть після успішної операції при ревматоїдному або іншому запальному артриті може знадобитися продовження медикаментозної терапії для контролю активності хвороби.

Профілактика загострень артриту та правила поведінки

Якщо діагноз артриту вже встановлено, важливо не обмежуватися знеболювальними під час загострень. Профілактика загострень артриту передбачає регулярний контроль захворювання, дотримання призначеного лікування, достатню фізичну активність і корекцію факторів ризику.

Пам'ятка пацієнта з артритом

• Уникайте переохолодження та надмірного навантаження. Холодна погода у деяких людей може посилювати біль і скутість, хоча сама по собі не є причиною артриту. Гаряче прогрівання запаленого, набряклого суглоба небажане.
• Підтримуйте фізичну активність. При житті з артритом важливо уникати як надмірних навантажень, так і тривалої нерухомості. Ходьба, плавання, вправи у воді та лікувальна фізкультура допомагають підтримувати рухливість суглобів і силу м'язів.
• Своєчасно лікуйте інфекції. Деякі інфекції можуть бути пов'язані з розвитком реактивного артриту, а потрапляння бактерій безпосередньо в суглоб може спричинити інфекційний артрит. Не слід самостійно приймати антибіотики або лікувати неіснуючі «вогнища інфекції».
• Контролюйте масу тіла та харчування. Зайва вага збільшує навантаження на колінні й кульшові суглоби, а при подагрі може бути пов'язана з підвищенням рівня сечової кислоти. Збалансований раціон і нормалізація маси тіла є важливою частиною комплексного лікування артриту.
• Організуйте правильне навантаження під час роботи та побуту. При сидячій роботі регулярно змінюйте положення тіла та робіть короткі розминки. Важкі предмети піднімайте без різких ривків і розподіляйте навантаження рівномірно.
• Не куріть. Куріння підвищує ризик розвитку ревматоїдного артриту та може бути пов'язане з несприятливішим перебігом захворювання.
• Регулярно контролюйте лікування артриту. При базисній терапії, зокрема метотрексатом, лікар може призначати періодичний контроль загального аналізу крові, печінкових і ниркових показників. Частота обстежень залежить від конкретного препарату та стану пацієнта.
• Не скасовуйте препарати самостійно. Покращення самопочуття не завжди означає повний контроль запалення. Зміну дози або припинення базисної терапії потрібно погоджувати з лікарем.

Правильна профілактика артриту полягає не в постійному обмеженні рухів, а в контролі активності захворювання, підтриманні фізичної форми та своєчасній корекції лікування.

Важливе застереження: ця стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Артрит об'єднує різні захворювання, тому схема лікування залежить від конкретного діагнозу. Самостійний прийом НПЗП, гормональних препаратів, антибіотиків або базисних протиревматичних засобів може бути небезпечним. При раптовому сильному болю, значному набряку суглоба, почервонінні, високій температурі або різкому погіршенні стану необхідно звернутися за медичною допомогою